Видатний український мовознавець Юрій Шевельов, ґрунтовно аналізуючи стан і статус української мови першої половини XX ст., мав усі підстави стверджувати: "Урядове втручання у внутрішні закони мови було радянським винаходом і новиною. Ні поляки, ні румуни, ні чехи до цього не вдавалися, як і не вдавалася царська адміністрація дореволюційної Росії. Вони всі обмежувалися на заходах зовнішнього тиску... Радянська система встановлює контроль над структурою української мови, забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й орфоепічні правила, а натомість пропагує інші, ближчі до російських або й живцем перенесені з російської мови... Боротьба відбувалася не тільки в людській психіці, а й у самій мові"
Багато чого українці приймають так само, як і росіяни. Зокрема,
приймають гостей, делегації, відвідувачів; приймають (чи не приймають)
когось до свого гурту, до навчального закладу; приймають дітей у
породіль, пацієнтів у лікарні; приймають те, що перед цим поклали (хоч
його можна і забрати). Але! Як бачимо, далеко не все з того, що
його принимают росіяни, маємо приймати і ми. А особливо не слід
приймати закони, постанови, резолюції (ніхто ж бо їх перед тим десь не
клав, щоб тепер приймати). Закони, постанови, резолюції, конституції
треба УХВАЛЮВАТИ — як продукт узгодженої і ствердженої голосуванням
колективної думки.
Часом ухвалювати (рос. принимать) плутають зі схвалювати (рос.
одобрять). Тут допоможуть розібратися синоніми. До ухвалювати маємо
ураджувати, урадити, постановити; до схвалювати — підтримувати,
санкціонувати (тобто дати згоду на щось), підтакувати, підспівувати... Читати далі »
Надавати чи подавати?
Сучасні літератори не бачать між цими дієсловами смислової різниці. А вона є.
Надавати — це (за словником Грінченка) придавать (надавати форми),
предоставлять (надавати можливість), жаловать (надавати пільги).
Подавати має конкретніше (предметніше) застосування: подавати руку,
телеграму, милостиню. Але якщо його вживають у переносному значенні, то
воно є відповідником рос. оказывать. Отже, треба не надавати
(предоставлять), а подавати (оказывать) допомогу або допомагати. Насипати
Усі знають, що українці застосовують це дієслово як тоді, коли мовиться
про речовини сипкі (наприклад сіль чи цукор), так і речовини рідкі.
Нікого не здивує, що в нас кажуть насипати борщу, хоч мають приказку
Тех же щей, да пожиже влей. Саме українських традицій додержуються в
цьому разі одесити (насыпать борща), називаючи себе русскоязычными... Читати далі »
Залишатися В цілому наша преса й ефір
застосовують це дієслово до речі. За винятком усталених висловів.
Нагадуємо їх і просимо запам’ятати.
Збирати чи складати?
Адресуємо це запитання до тих, кого в народі називають технарями.
Технар-росіянин на нього відповість: собирать (мотор, механизм,
машину). Технар-українець, а разом з ним і ті, хто про нього писатиме
чи розповідатиме, повинні відповісти: складати. Чому? Бо збирати нашою
мовою означає брати до рук щось розсипане, розгублене (чи засіяне) в
просторі, наприклад збирати колоски (це широко практикувалося в голодні
30-ті роки минулого століття), збирати розсипані по підлозі намистини,
зрештою, збирати врожай. Складати означає: з окремих частин формувати
щось ціле. Тому технар-українець не збирає мотори, механізми чи машини,
як це сьогодні твердять ЗМІ, а складає їх. І професію свою називає
слюсар-складальник, а не збиральник (від. рос. сборщик), як пролунало
недавно з телеекрана... Читати далі »
Гадати чи ворожити? Якщо маєте українську мовну спрямованість
то, певна річ, казатимете ворожити, як говорив і Шевченко (Заворожи
мені, волхве) чи як твердить приказка Хто ворожить, той душею наложить.
Якщо ж ви із Суржикевичів, то, звісно, скажете гадати, як-от щойно
долинуло з радіо: Печуть пиріжки, по яких гадають про майбутнє. Але чи
маєте ви на це право? Народномовний і класичний літературний матеріал
каже, що НІ. Погляньмо: Молитву мовляє, а про шахрайство гадає
(приказка) тобто, думає, Лину я лину, думку гадаю, і серце відпочиває
(Шевченко). Можна навести ще сотні прикладів, у яких українське гадати
еквівалентне (за Грінченком) російським дієсловам думать, размышлять,
полагать, а не предсказывать будущее чи колдовать, що є відповідниками
українському ворожити.
Підкріплює цю думку і гадати з часткою -ся: Якби так малось, як гадалось (приказка).
А насамкінець — для розваги — поетична паралель: Гостювати чи гостити?
Перше — це бути в гостях самому; друге — приймати гостей у себе... Читати далі »
ІНФІНІТИВ
Фразеологізми
Просимо також зазирнути до коротеньких словничків фразеологізмів,
доданих до розділів «Родовий відмінок», «Знахідний відмінок», «Місцевий
відмінок». Порівняння підкаже, що там зібрано фразеологізми, так би
мовити, чистої води, а тут переважають усталені звороти, які
засвідчують: українці значно частіше використовують діє-слово мати там,
де росіяни ставлять інші дієслова (пользоваться авторитетом — мати
авторитет, пользоваться спросом — мати попит).
Такого (практичного) плану додаток пропонуємо й до зворотів із дієсловом бути.
Передусім просимо звернути увагу на поширений сьогодні в пресі й ефірі
вислів «Як бути?» Він — російський, бо українською мовою треба питати
«Що робити? Що його робити? Що діяти? Що чинити? зрештою — Що почати?,
як чуємо в народній пісні: Я не знаю, що мені робити, що почати, або
читаємо в Лесі Українки: Що ж почну я, нещаслива?
ОСОБЛИВІ ФОРМИ ДІЄСЛОВА
Їх в українській мові так само, як і в російській, три:
Дієприкметник (причастие), дієприслівник (деепричастие) і присудкові форми на -но, ?то. Розглянемо кожну окремо... Читати далі »
Як уже мовлено, притаманними їм суфіксами є -учи, -ючи, -ачи, -ячи.
Та ось у Шевченка читаємо: Заспіває козаченько, ходя по долині. Чи не
сказано це під тиском російщини? — спитаємо себе. Але й у народних
піснях, що дійшли до нас із сивої давнини, чуємо: Полюбила миленького,
при місяці стоя; Ой, був та загув сивий голубочок, сидя на тичині.
Річ у тім, що у старовинних піснях полишалися короткі дієприкметникові
(зверніть увагу: дієприкметникові!) форми, що за давніх-давен входили
до складеного присудка. Відтоді наша мова таких форм не утворює, а ті,
що були, або перейшли в категорію прикметників типу горючий, лежачий,
летючий, видючий (див. «Прикметник»), або стали дієприслівниками
з відповідними суфіксами та функціями. «Суть цього процесу, — зазначає
П. Житецький, — лежить у ступеневому розвитку дієслівних елементів мови
в розумінні їх переваги над іменними. Ні в чому та перевага так гостро
не виявилась, як у перетворенні коротких, тобто іменних,
дієприкметників на дієприслівники».
Тому словами ходя, стоя, сидя, власне, й вичерпуються описані форми, що
дійшли до нас із давнини. Можливість уживати їх сьогодні — нульова.
Хіба що для надання творові поетично-пісенного давньо-українського
колориту, як це зробив Т. Г. Шевченко... Читати далі »
Дієприкметник Активні дієприкметники З доброго десятка синонімів — знадливий, звабний, привабливий,
чарівний, принадний, прецікавий, чудовий, пречудовий, приє-мний,
захватний, захопливий і т.д. — сучасні україномовні засоби масової
інформації чомусь уподобали єдиний: захоплюючий. Тільки й пишуть
захоплююча подорож, захоплююча екскурсія, захоплююча розмова,
захоплююча повість, захоплюючий сюжет… може, це тому, що воно —
дієприкметник, який наближує нашу мову до російської? А може, комусь
просто імпонує оте плюю в стосунку до синонімів…
Щодо авторів наукоподібних текстів, то вони просто не можуть жити без
літературно-фіктивного дієприкметника існуючий. Чому фіктивного?
Та тому, що народна мова, використана навіть у наукоподібних текстах,
може чудово без нього обійтися... Читати далі »
Виглядати
Самоперекладачі тулять це дієслово до рос. выглядеть. І грубо помиляються. Адже українське виглядати має лише двоє значень:
1. визирати (І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав — Т. Шевченко);
2. на когось чекати, чогось сподіватися (Обсіялись мужики — дощу виглядають. С. Руданський).
Що ж до рос. выглядеть, то нам підкажуть, як саме тут треба перекладати, паралелі: Виєднувати, виєднати
Цього дієслова тепер в ужитку немає. А воно таке вимовне! Скажімо,
замість домовитися з добрим фахівцем про перехід на роботу до нашого
цеху написати виєднати собі в цех доброго фахівця. Далебі,
формулювання краще! По-перше, тим, що коротше, а отже
й інформативніше, по-друге, не таке канцелярське і справді українське.
Або: агітувати кого за кандидата такого-то — виєднувати голоси
кандидатові такому-то... Читати далі »
З книгосхову
Пошук по сайту
