Вживаймо правильне й доречне слово

Mon, 11 Jul 2011 16:25:21 GMT

Доволі часто в щоденному спілкуванні нам доводиться відстоювати власну думку за допомогою доказів, фактів, тобто аргументів. Слова аргументація й аргументування вживають, коли йдеться про наведення аргументів на користь чого-небудь: аргументація була переконливою, аргументування переконливе. Якщо потрібно підкріпити свою позицію (наприклад, дослідницьку) сукупністю аргументів або висловити підтримку чиєїсь позиції, варто використовувати лише слово аргументація. Тож правильним буде речення: Основні положення дослідження доповідач підкріпив переконливою аргументацією.
Мовці часто плутають ці слова, що насправді мають як спільні, так і відмінні значення... Читати далі »

Тонкий лід суголосся

Mon, 11 Jul 2011 16:26:02 GMT

Наша мова має безліч слів, схожих одне на одне звуковою формою, проте відмінних (увага!) значенням і написанням. Первинний і первісний, зміцнити і зміцніти, паритет і пріоритет... Не дивина, що чимало авторів (журналістів, літераторів, науковців) хибують на підміну понять, мимоволі вживаючи не ті слова, яких потребує контекст, а ті, що спантеличують вимовною подібністю.

Підступність паронімів (так іменують близькозвучні слова) спонукає пильнувати бодай найпоширеніших (типових) формулювань, де трапляються помилки через нерозрізнення суголосних понять. Мистецький доробок Леся Мартовича (чиє 140-ліття щойно минуло) є актуальним посібником у царині нормативного вживання слів-паронімів... Читати далі »

Особливі форми дієслова

Mon, 11 Jul 2011 16:26:52 GMT

Дієприкметник
Активні дієприкметники
З доброго десятка синонімів — знадливий, звабний, привабливий, чарівний, принадний, прецікавий, чудовий, пречудовий, приє-мний, захватний, захопливий і т.д. — сучасні україномовні засоби масової інформації чомусь уподобали єдиний: захоплюючий. Тільки й пишуть захоплююча подорож, захоплююча екскурсія, захоплююча розмова, захоплююча повість, захоплюючий сюжет… може, це тому, що воно — дієприкметник, який наближує нашу мову до російської? А може, комусь просто імпонує оте плюю в стосунку до синонімів…

Щодо авторів наукоподібних текстів, то вони просто не можуть жити без літературно-фіктивного дієприкметника існуючий. Чому фіктивного? Та тому, що народна мова, використана навіть у наукоподібних текстах, може чудово без нього обійтися... Читати далі »

Особливі форми дієслова

Mon, 11 Jul 2011 16:30:16 GMT

Дієприслівники теперішнього часу

Як уже мовлено, притаманними їм суфіксами є -учи, -ючи, -ачи, -ячи. Та ось у Шевченка читаємо: Заспіває козаченько, ходя по долині. Чи не сказано це під тиском російщини? — спитаємо себе. Але й у народних піснях, що дійшли до нас із сивої давнини, чуємо: Полюбила миленького, при місяці стоя; Ой, був та загув сивий голубочок, сидя на тичині.

Річ у тім, що у старовинних піснях полишалися короткі дієприкметникові (зверніть увагу: дієприкметникові!) форми, що за давніх-давен входили до складеного присудка. Відтоді наша мова таких форм не утворює, а ті, що були, або перейшли в категорію прикметників типу горючий, лежачий, летючий, видючий (див. «Прикметник»), або стали дієприслівниками з відповідними суфіксами та функціями. «Суть цього процесу, — зазначає П. Житецький, — лежить у ступеневому розвитку дієслівних елементів мови в розумінні їх переваги над іменними. Ні в чому та перевага так гостро не виявилась, як у перетворенні коротких, тобто іменних, дієприкметників на дієприслівники».

Тому словами ходя, стоя, сидя, власне, й вичерпуються описані форми, що дійшли до нас із давнини. Можливість уживати їх сьогодні — нульова. Хіба що для надання творові поетично-пісенного давньо-українського колориту, як це зробив Т. Г. Шевченко... Читати далі »

А українською кажуть так...

Mon, 11 Jul 2011 16:31:12 GMT

Ознаки подібності

Їх у російській мові передають слова-суфікси -образный, -подобный, -видный. Сучасна українська мова теж використовує слова-суфікси, але тільки два: -подібний і -видний (яйцеподібний, грушовидний, скловидний тощо).
Має наша мова і власні суфікси на означення подібності. Це -уватий, -атий (-ятий), холмообразный — горбкуватий; похожий на волка — вовкуватий; похожий на цыгана — циганкуватий; глубоко посаженные глаза — ямкуваті очі (Марко Вовчок); похожий на крест (крестообразный) — хрещатий.
Яким ознакам подібності слід віддавати перевагу — словам-суфіксам чи просто суфіксам? Це залежить од тексту. Наприклад, не варто писати кулеподібний, коли не відомо, чи предмет подібний до рос. шара чи до рос. пули. Якщо до набою, то пишемо кулеподібний, якщо до шара, то краще казати кулястий і цим уникнути плутанини... Читати далі »

Зауваження до окремих прикметників

Mon, 11 Jul 2011 16:32:44 GMT

Гарний

З цим прикметником наші засоби масової інформації ведуть, можна сказати, подвійну гру: з одного боку, ніби витискують його з ужитку, з другого — проштовхують. І часом туди, де йому бути не слід.
Розгляньмо перший бік, коли замість прикметника гарний вживають російськоподібний красивий. Чи виправдано це?
Прикметник гарний у народній мові пов’язується здебільшого із зовнішністю людини або зовнішніми ознаками неістот: 3 гарної дівки — гарна й молодиця (приказка); Плакали очі за ним, за його гарною вродою (М. Вовчок) — це мова про зовнішність дівчини і зовнішність хлопця. Не те гарне, що гарне, а те, що подобається (прислів’я) — мова про гарний зовні предмет (скажімо, про квітчасту хустку чи зграбне горнятко).
Саме в таких випадках і послуговуються сучасні літератори прикметником красивий (красивий хлопець, красива дівчина). Вони, очевидно, гадають, що красивий і красива є похідними від красень і красуня. І помиляються. Це в росіян так. А в нашій народній мові красень і красуня семантично пов’язані зі словами краса і красний... Читати далі »

А українською кажуть так...

Mon, 11 Jul 2011 16:33:53 GMT

ІНФІНІТИВ
Фразеологізми
Просимо також зазирнути до коротеньких словничків фразеологізмів, доданих до розділів «Родовий відмінок», «Знахідний відмінок», «Місцевий відмінок». Порівняння підкаже, що там зібрано фразеологізми, так би мовити, чистої води, а тут переважають усталені звороти, які засвідчують: українці значно частіше використовують діє-слово мати там, де росіяни ставлять інші дієслова (пользоваться авторитетом — мати авторитет, пользоваться спросом — мати попит).
Такого (практичного) плану додаток пропонуємо й до зворотів із дієсловом бути.
Передусім просимо звернути увагу на поширений сьогодні в пресі й ефірі вислів «Як бути?» Він — російський, бо українською мовою треба питати «Що робити? Що його робити? Що діяти? Що чинити? зрештою — Що почати?, як чуємо в народній пісні: Я не знаю, що мені робити, що почати, або читаємо в Лесі Українки: Що ж почну я, нещаслива?
ОСОБЛИВІ ФОРМИ ДІЄСЛОВА Їх в українській мові так само, як і в російській, три:
Дієприкметник (причастие), дієприслівник (деепричастие) і присудкові форми на -но, ?то. Розглянемо кожну окремо... Читати далі »

Зауваження до окремих дієслів

Mon, 11 Jul 2011 13:48:45 GMT

Виглядати
Самоперекладачі тулять це дієслово до рос. выглядеть. І грубо помиляються. Адже українське виглядати має лише двоє значень:
1. визирати (І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав — Т. Шевченко);
2. на когось чекати, чогось сподіватися (Обсіялись мужики — дощу виглядають. С. Руданський).
Що ж до рос. выглядеть, то нам підкажуть, як саме тут треба перекладати, паралелі:
Виєднувати, виєднати
Цього дієслова тепер в ужитку немає. А воно таке вимовне! Скажімо, замість домовитися з добрим фахівцем про перехід на роботу до нашого цеху написати виєднати собі в цех доброго фахівця. Далебі, формулювання краще! По-перше, тим, що коротше, а отже й інформативніше, по-друге, не таке канцелярське і справді українське. Або: агітувати кого за кандидата такого-то — виєднувати голоси кандидатові такому-то... Читати далі »

Зауваження до окремих іменників

Mon, 11 Jul 2011 16:35:25 GMT

Передплата

Нагадуємо ще раз це слово тим, хто не може позбутися російського стереотипу. Треба казати: передплата газет і журналів, а не підписка на газети й журнали; передплатити що, а не виписати; передплатник чого, а не на що.

Пішохід

Так українською мовою називали колись тротуари: Раз я вийшов в город, йду по пішоходу (Щоголів). У Західній Україні в ужитку хідник. Візьміть на увагу: це — питомі українські слова, без жодних іноземних запозичень типу тротуару. Що ж до людини, яка йде пішки, то її віддавна називають пішохідець. Є ще пішаниця, піша-пішаниця, але це вже з поезії. Русифікатори все переінакшили. Їм хай хоч тричі іноземне, аби не українське... Читати далі »

А українською кажуть так...

Mon, 11 Jul 2011 16:35:52 GMT

Найвищий ступінь
прикметників

Він теж має форми просту і складену. Ось таблиця їх утворення:
Значення простого найвищого ступеня можна підсилити префіксами як-, що-: якнайбільший, щонайкращий. Інколи складений найвищий ступінь може утворюватися з вищого ступеня і слів за всіх і над усе: миліший за всіх, дорожчий над усе.
Складена форма найвищого ступеня (з допоміжними словами в нашій мові не має такого поширення, як у російській. Нам природніше сказати найхарактерніший, ніж найбільш характерний; найщасливіший, ніж найбільш щасливий; найвідоміший, ніж найбільш відомий. Ось як у Василя Симоненка:
Найпрекрасніша мати щаслива.
Найсолодші кохані уста.
Найвірніша душа незрадлива.
Найскладніша людина проста... Читати далі »