Українські скарби

П'ятниця, 29.03.2024, 17:16

Вітаю Вас Подорожній | RSS | Чільна сторінка | | Реєстрація | Вхід

Чільна сторінка » А-ба-ба-га-ла-ма-га » Дієслово
19:38
А українською кажуть так...

Надавати чи подавати?

Сучасні літератори не бачать між цими дієсловами смислової різниці. А вона є.
Надавати — це (за словником Грінченка) придавать (надавати форми), предоставлять (надавати можливість), жаловать (надавати пільги).
Подавати має конкретніше (предметніше) застосування: подавати руку, телеграму, милостиню. Але якщо його вживають у переносному значенні, то воно є відповідником рос. оказывать. Отже, треба не надавати (предоставлять), а подавати (оказывать) допомогу або допомагати.

Насипати
Усі знають, що українці застосовують це дієслово як тоді, коли мовиться про речовини сипкі (наприклад сіль чи цукор), так і речовини рідкі. Нікого не здивує, що в нас кажуть насипати борщу, хоч мають приказку Тех же щей, да пожиже влей. Саме українських традицій додержуються в цьому разі одесити (насыпать борща), називаючи себе русскоязычными.

Обділяти, обділити
У радіонарисі про відому співачку пролунало: «Доля не обділила її талантом», — і одразу стало ясно, що автор української мови не знає. Бо обділяти, обділити — це, за словником Грінченка, разделив что-л., дать всем. Приклади: Куплю в’язку бубликів, щоб стало обділити дітей (М. Вовчок); Чи не час дари роздавати, короваєм обділяти (з весільної пісні). Якщо до обділяти, обділити додати частку не, то це означатиме не давати (не обділити чимось когось). Повторимо: обділити когось чимось — це значить дати комусь щось; не обділити — не дати нікому нічого.
Росіяни своє обделять — не обделять розуміють геть навпаки: обделить — не дать, не обделить — дать.
Оскільки передача була (ніби) українською мовою, то героїня радіонарису мала цілковиту підставу притягти автора передачі до суду за образу: адже автор радіопередачі на цілу Україну проголосив, що доля не дала співачці таланту! А доля таки співачку цим талантом обділила (обдарувала, наділила), тобто талант дала!

Ображати чи кривдити?
Сучасні засоби масової інформації використовують здебільшого перше з названих дієслів. Навіть у тих випадках, коли йдеться не про особисту образу, а про соціальну несправедливість чи якийсь утиск. Наприклад, з радіопередачі, присвяченої Дню захисту дітей, пролунало: «Щоб діти-сироти не відчували себе ображеними», — хоч сліпому видно, що тут мало б стояти скривдженими. От як читаємо в Підмогильного: Цим він її не ображав, а кривдив. Якби цю фразу перекласти російською мовою, то тут було б: не оскорблял, а обижал. Інакше кажучи, росіяни бачать смислову різницю між цими дієсловами, як бачив її і Підмогильний, а наші трудівники пера всі відтінки (кривдити, уразити, зневажити, розсердити і навіть рідко вживане зобиджати) зводять до одного: ображати.
Гадаємо, що допоможуть усе розвести по місцях паралелі:

Обходити

Різні російські еквіваленти має це українське дієслово. Зорієнтуватися в них допоможуть паралелі:
Одначе цим ужиток українського дієслова обходити, обійти не вичерпується. Його можна (а в певному контексті просто треба!) ставити там, де росіяни пишуть ухаживать за кем; заботиться о ком, маючи на увазі тривалість такої чинности. Приклади:

Можна також обходити сім’ю, дім, худобу абощо, коли це обов’язок постійний, тривалий і поєднаний зі щоденними клопотами. Росіяни передають таке поняття дієсловом обиходить (його чомусь у перекладному словнику нема).
Дозволяє українська стилістика дієслово обходити й там, де виникає потреба підкреслити особистий (чи особливий) стосунок мовця до мовленого. Росіяни відтворють це з допомогою дієслів интересует, беспокоит, затрагивает, касается в сполученні з особовим займенником у родовому відмінку. Тож коли:

Сучасні літератори таких конструкцій, дбаючи про «общепонятность», не практикують. Вони просто самоперекладають наведені вище російські вислови, застосовуючи дієслова цікавити, непокоїти, зачіпати (або навіть заторкувати!) і геть не бачать (чи й не знають!) українських стилістичних побудов заанґажованості, увиразненої в дієслові обходити.
Більше пощастило цьому дієслову, вжитому з часткою не. Вислів це мене не обходить таки можна десь надибати в сучасному мовленні. Шкода лише, що люди, які звикли думати по-російському (це характерно сьогодні мало не для всіх міст України), іноді неправильно його розуміють.
Сподіваємось, що викладене вище якось зарадить справі.

Повішати чи почепити?
Вибору між цими дієсловами сучасні літератори не роблять, пишуть в усіх випадках, як і росіяни, — повішати. А народна мова такого вибору додержується. Там, де треба щось повішати і разом з цим повішене розправити, уживають перше з винесених у заголовок дієслів (повішала білизну, повішав піджака на плічка); там, де щось прикріплюють до чогось одним місцем, вдаються до другого: почепив лампу на кілочок, почіпляли образи? (картини), Почепив собі сакви на шию (Грінченко); Даремне хотіла я арфу свою почепити на віттях плакучих смутної верби (Леся Українка).
Послідовно вживають повішати в нашій мові лише тоді, коли мова йде про страту.


Потерпати
Тисячі разів чули ми це слово з радіо- і телепередач, чимало бачили в газетах, але жодного разу ті, хто впровадив таку «моду», не вжили його у властивому значенні.
Цих (властивих) значень лише двоє:
1. Терпнути, потерпнути: потерпають, терпнуть, потерпли руки, ноги (фізичний стан);
2. Боятися, побоюватися, тремтіти, вболівати душею (моральний стан) — за кого, що: Злодій їден за другого потерпають (Грінченко); Знав, що зробив незаконно, взявши з собою хлопця, і потерпав: ану ж хто побачить? (Коцюбинський).
Щоб краще втямити значення дієслова потерпати в його моральному ключі, спробуймо перекласти (звичайно, зазираючи до словників!) речення Коцюбинського російською мовою. Вийде: «Знал, что поступил незаконно, взяв мальчика с собой, и боялся (побаивался, дрожал): а вдруг кто?то увидит?»
Чому ж наші самоперекладачі з преси й ефіру так неправильно користуються дієсловом потерпати? Відповідь елементарна: в гонитві за звукоподібністю вони просто перемішали в одну купу різного значення дієслова. І тепер прирівнюють українське потерпати НЕ до бояться, побаиваться, чи дрожать, як звелить словник, а до претерпеть, потерпеть і навіть пострадать. Розкласти все на місця допоможуть паралелі:
Головний орієнтир правильного слововжитку: потерпають у нас за кого, за що. У жодному разі не від чого. Коли заходить мова про від чого, потрібні інші дієслова (див. вище).
? потерпати серцем — волноваться, переживать за кого, за что.


Представляти, представити
Чи потрібне таке дієслово українській мові? Перекладний словник, якщо його читати так, як годиться (поминаючи перше місце, де часто-густо стоять саме кальковані слова), каже: ні. Ось погляньмо:

Навіть до чиновницького представить к награде можна дібрати український відповідник (наприклад, відзначити, вшанувати когось нагородою, нагородити кого чим), проте всі сьогоднішні українські ЗМІ тільки те й роблять, що представляють. Запитання: хто кого в наш час русифікує?

Піднімати, підіймати, підняти
Далеко не завжди саме цим діє-словом слід самоперекладати рос. поднимать, поднять. Дуже часто тут набагато доречнішими будуть інші дієслова. 


Підніматися, підійматися, піднятися
Тут та сама історія, що й з попереднім дієсловом, — панує російський потяг до універсальності. Навіть у досить грамотному журналі «Дзвін» (№?3 за 2000 р.) читаємо: На другому поверсі, куди фрау Мейгель майже ніколи не підіймалася…
Що ж протиставити цьому рос. стереотипові?
Звичайно, канони українського добору слів. А вони кажуть: підніматися (підійматися) ніщо в природі не може самохіть. Якщо Сонце піднялось височенько (Нечуй-Левицький), то кожен здогадається, що воно зробило це не саме, а з волі небесної механіки; якщо Дим до неба підіймався (Шевченко), то всі знають, що димом щось рухало, а не сам він п’явся вгору; якщо Волосся піднялося догори (Стороженко), то тут в основі руху лежала реакція людського організму, скажімо, на стрес. Те саме буває й з людиною: вона може підніматися, підійматися лише з допомогою сторонніх сил (наприклад, на колесі огляду в атракціоні). А самотужки (самохіть) людина — ходить! Тому автор із «Дзвона» мав би написати: Куди фрау Мейгель майже ніколи не сходила…
— Але ж у реченні мовиться про рух угору, а не вниз! — розсердиться заангажований російщиною читач.
— Ну, то й що? — спитаємо ми і пояснимо: — Українська стилістика має той «секрет» супроти російської, що дозволяє своїм діє-словам руху з префіксом з- (с-) виступати покажчиком як руху вгору, так і руху вниз. Можна сходити на гору і сходити з гори, скочити на коня і скочити з коня, злізти на дерево і злізти з дерева, зійти трапом на палубу і зійти (тим самим трапом) з палуби тощо (див. розділи про префікси).
Дуже корисно було б затямити вжиток дієслова підніматися, підійматися і авторам із журналу «Дніпро», які в №?1–2 за 2000 р. пишуть: Він піднявся зі стільця (достоту, як отой барон Мюнхаузен, який сам себе підняв з болота за чуба!). Треба: він устав (без згадки про стілець). Або: він підвівся зі стільця (коли мовиться про рух повільний) чи схопився зі стільця (коли мається на увазі рух прискорений). Те саме й з ліжком: устав; підвівся чи схопився з ліжка. Тому російська команда в армії «подъём!» нашою мовою найкраще лунатиме: вставай! або встати!
Крім описаного, дієслово підніматися, підійматися, піднятися має в нашій мові ужиток іще в трьох значеннях: 1. рости, підростати (І дочка у їх росла, уже чимала піднялась — Шевченко); 2. вивищуватись над чимось (І ти, Капернауме, що аж до неба піднявся, аж у пекло провалишся — Біблія в перекладі Огієнка); 3. доброхіть братися до чогось (Піднялась охочим серцем Ївга до підпомоги — Ганна Барвінок); 4. фразеологізм Світ угору піднявся [кому] дорівнює рос. легко и привольно стало кому. Приклад ужитку: Дома такий тихий.., а вийде в степ — наче світ йому вгору піднявсь (Марко Вовчок).


Микола ГВОЗДЬ
За матеріалами газети Українське слово

Категорія: Дієслово | Переглядів: 1410 | Додав: Росава | Теги: русизми, українська мова, говоримо правильно, антисуржик, А українською кажуть так, пишемо правильно
Всього коментарів: 0
dth="100%" cellspacing="1" cellpadding="2" class="commTable">
Ім'я *:
Email:
Код *:

Розділи сайту



Цікаві матеріали

Роль національних бойових мистецтв у розвитку українського суспільства
Україна: найбільша проблема в Європі (частина ІІ)

З книгосхову

ДЖЕРЕЛА СЛОВОТВОРЕННЯ. Олексій Братко-Кутинський

Пошук по сайту



     

Матеріали, що спонукають до роздумів

Мапа гостей

        free counters

Статистика

Наша кнопка

             Українські скарби. Духовна культура, міфи та легенди, історія, народна медицина...
    [Отримати код кнопки]

Друзі сайту

ЗНАТИ ЩОБ РОЗУМІТИПравий Портал Донеччини ВОРОХОБНИК: портал українців Луганщини «Сонячний зайчик» – газета дитячої творчості та спілкуваннякарате-до Червоноград-Сокаль Наше-Рідне Славянский информационный каталог Слово наше рідне - слово українське Дух Волі - суспільно-політичне інтернет-виданняКняже Місто «Незборима нація» – видання історичного клубу «Холодний яр» Aгітаційно-пропагандивний ресурсІсторична Спадщина Антії-Руси-України Родинне Дерево нашої землі Рукотвори - скарбниця майстрів Мистецька крамниця Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» решта наших друзів >>>

Пиши українськоюУкраїна у нас одна