Українські скарби

А українською кажуть так...

Залишатися
В цілому наша преса й ефір застосовують це дієслово до речі. За винятком усталених висловів. Нагадуємо їх і просимо запам’ятати.

Збирати чи складати?
Адресуємо це запитання до тих, кого в народі називають технарями. Технар-росіянин на нього відповість: собирать (мотор, механизм, машину). Технар-українець, а разом з ним і ті, хто про нього писатиме чи розповідатиме, повинні відповісти: складати. Чому? Бо збирати нашою мовою означає брати до рук щось розсипане, розгублене (чи засіяне) в просторі, наприклад збирати колоски (це широко практикувалося в голодні 30-ті роки минулого століття), збирати розсипані по підлозі намистини, зрештою, збирати врожай. Складати означає: з окремих частин формувати щось ціле. Тому технар-українець не збирає мотори, механізми чи машини, як це сьогодні твердять ЗМІ, а складає їх. І професію свою називає слюсар-складальник, а не збиральник (від. рос. сборщик), як пролунало недавно з телеекрана.
Не мають українці звичаю збирати також гроші, за винятком випадків, коли ці гроші якимось робом випали з гаманця та порозсипалися по підлозі, або в ситуації, коли гроші збирають по людях, наприклад у церкві. Гроші у нас складають, а коли копієчку до копієчки на якусь чітко означену річ, то ще — збивають (І к Великодню збили півтора карбованця, хотіли хоч поросятко купити — Г. Барвінок).

Зводити, звести
Пропонуємо паралелі, щоб читачі самі побачили, скільки спільного має це дієслово з поняттям будувати (перед фразеологізмами ставимо значок ?):
Щодо зводити (в розумінні будувати), то прикладів його вжитку в народнй мові і класичній літературі не знайшлося. Зате багато таких прикладів дає мова газет і сучасних письменників, які спираються на перекладний словник, що співвідносить це дієслово з рос. возводить, возвести. Гадаємо, є рація придивитися до нього пильніше:
Єдино виправданим зводити є у вислові зводити з руїн (щось розвалене) — так само, як зводити на ноги (після хвороби).

Згодовувати, згодувати
— саме так автори сільськогосподарських репортажів самоперекладають рос. скармливать, скормить. Чи добре вони чинять? Певно, що ні. Бо українці віддавна мають звичай давати худобі їсти або давати їй щось. Отже, скармливать скоту силос по-нашому має лунати так: давати худобі силос, годувати худобу силосом.
І все ж наша мова дієслово згодовувати, згодувати має, тільки воно своїм значенням дорівнює іншому рос. дієслову — вскармливать, вскормить: Мати сина народила, народивши, згодувала (пісня).

Не плутаймось у поняттях на догоду зближувачам мов!

Згортати, згорнути
— ось що чинять українці з книжками чи зошитами, кладучи їх на місце. Радіо й телебачення тримаються російського — закривати, закрити. Чи не час би вже й переглянути таке уподобання?

Здавати, здати
— так мовлять ЗМІ про квартиру. Мовлять, чесно кажучи, по-російському. Бо українці мають звичай квартиру (помешкання) наймати [собі] або винаймати [комусь].

Надавати чи подавати?
Сучасні літератори не бачать між цими дієсловами смислової різниці. А вона є.
Надавати — це (за словником Грінченка) придавать (надавати форми), предоставлять (надавати можливість), жаловать (надавати пільги).
Подавати має конкретніше (предметніше) застосування: подавати руку, телеграму, милостиню. Але якщо його вживають у переносному значенні, то воно є відповідником рос. оказывать. Отже, треба не надавати (предоставлять), а подавати (оказывать) допомогу або допомагати.

Насипати
Усі знають, що українці застосовують це дієслово як тоді, коли мовиться про речовини сипкі (наприклад сіль чи цукор), так і речовини рідкі. Нікого не здивує, що в нас кажуть насипати борщу, хоч мають приказку Тех же щей, да пожиже влей. Саме українських традицій додержуються в цьому разі одесити (насыпать борща), називаючи себе русскоязычными.

Обділяти, обділити
У радіонарисі про відому співачку пролунало: «Доля не обділила її талантом», — і одразу стало ясно, що автор української мови не знає. Бо обділяти, обділити — це, за словником Грінченка, разделив что-л., дать всем. Приклади: Куплю в’язку бубликів, щоб стало обділити дітей (М. Вовчок); Чи не час дари роздавати, короваєм обділяти (з весільної пісні). Якщо до обділяти, обділити додати частку не, то це означатиме не давати (не обділити чимось когось). Повторимо: обділити когось чимось — це значить дати комусь щось; не обділити — не дати нікому нічого.
Росіяни своє обделять — не обделять розуміють геть навпаки: обделить — не дать, не обделить — дать.
Оскільки передача була (ніби) українською мовою, то героїня радіонарису мала цілковиту підставу притягти автора передачі до суду за образу: адже автор радіопередачі на цілу Україну проголосив, що доля не дала співачці таланту! А доля таки співачку цим талантом обділила (обдарувала, наділила), тобто талант дала!

Ображати чи кривдити?
Сучасні засоби масової інформації використовують здебільшого перше з названих дієслів. Навіть у тих випадках, коли йдеться не про особисту образу, а про соціальну несправедливість чи якийсь утиск. Наприклад, з радіопередачі, присвяченої Дню захисту дітей, пролунало: «Щоб діти-сироти не відчували себе ображеними», — хоч сліпому видно, що тут мало б стояти скривдженими. От як читаємо в Підмогильного: Цим він її не ображав, а кривдив. Якби цю фразу перекласти російською мовою, то тут було б: не оскорблял, а обижал. Інакше кажучи, росіяни бачать смислову різницю між цими дієсловами, як бачив її і Підмогильний, а наші трудівники пера всі відтінки (кривдити, уразити, зневажити, розсердити і навіть рідко вживане зобиджати) зводять до одного: ображати.
Гадаємо, що допоможуть усе розвести по місцях паралелі:

Обходити

Різні російські еквіваленти має це українське дієслово. Зорієнтуватися в них допоможуть паралелі:
Одначе цим ужиток українського дієслова обходити, обійти не вичерпується. Його можна (а в певному контексті просто треба!) ставити там, де росіяни пишуть ухаживать за кем; заботиться о ком, маючи на увазі тривалість такої чинности. Приклади:

Можна також обходити сім’ю, дім, худобу абощо, коли це обов’язок постійний, тривалий і поєднаний зі щоденними клопотами. Росіяни передають таке поняття дієсловом обиходить (його чомусь у перекладному словнику нема).
Дозволяє українська стилістика дієслово обходити й там, де виникає потреба підкреслити особистий (чи особливий) стосунок мовця до мовленого. Росіяни відтворють це з допомогою дієслів интересует, беспокоит, затрагивает, касается в сполученні з особовим займенником у родовому відмінку. Тож коли:

Сучасні літератори таких конструкцій, дбаючи про «общепонятность», не практикують. Вони просто самоперекладають наведені вище російські вислови, застосовуючи дієслова цікавити, непокоїти, зачіпати (або навіть заторкувати!) і геть не бачать (чи й не знають!) українських стилістичних побудов заанґажованості, увиразненої в дієслові обходити.
Більше пощастило цьому дієслову, вжитому з часткою не. Вислів це мене не обходить таки можна десь надибати в сучасному мовленні. Шкода лише, що люди, які звикли думати по-російському (це характерно сьогодні мало не для всіх міст України), іноді неправильно його розуміють.
Сподіваємось, що викладене вище якось зарадить справі.

Микола Гвоздь