Українські скарби

Четвер, 28.03.2024, 15:43

Вітаю Вас Подорожній | RSS | Чільна сторінка | | Реєстрація | Вхід

Чільна сторінка » » А-ба-ба-га-ла-ма-га


Видатний український мовознавець Юрій Шевельов, ґрунтовно аналізуючи стан і статус української мови першої половини XX ст., мав усі підстави стверджувати: "Урядове втручання у внутрішні закони мови було радянським винаходом і новиною. Ні поляки, ні румуни, ні чехи до цього не вдавалися, як і не вдавалася царська адміністрація дореволюційної Росії. Вони всі обмежувалися на заходах зовнішнього тиску... Радянська система встановлює контроль над структурою української мови, забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й орфоепічні правила, а натомість пропагує інші, ближчі до російських або й живцем перенесені з російської мови... Боротьба відбувалася не тільки в людській психіці, а й у самій мові"

У розділі матеріалів: 21
На сторінці матеріалів: 16-21
Сторінки: « 1 2

Дієприслівники теперішнього часу
Як уже мовлено, притаманними їм суфіксами є -учи, -ючи, -ачи, -ячи. Та ось у Шевченка читаємо: Заспіває козаченько, ходя по долині. Чи не сказано це під тиском російщини? — спитаємо себе. Але й у народних піснях, що дійшли до нас із сивої давнини, чуємо: Полю­била миленького, при місяці стоя; Ой, був та загув сивий голубочок, сидя на тичині.
Річ у тім, що у старовинних піснях полишалися короткі дієприк­метникові (зверніть увагу: дієприкметникові!) форми, що за давніх-давен входили до складеного присудка. Відтоді наша мова таких форм не утворює, а ті, що були, або перейшли в категорію прикметників типу горючий, лежачий, летючий, видючий (див. «Прикметник»), або стали дієприслівниками з відповідними суфіксами та функціями. «Суть цього процесу, — зазначає П. Житецький, — лежить у ступеневому розвитку дієслівних елементів мови в розумінні їх переваги над іменними. Ні в чому та перевага так гостро не виявилась, як у перетворенні коротких, тобто іменних, дієприкметників на дієприслівники».
Тому словами ходя, стоя, сидя, власне, й вичерпуються описані форми, що дійшли до нас із давнини. Можливість уживати їх сьо­годні — нульова. Хіба що для надання творові поетично-пісенного давньо-українського колориту, як це зробив Т. Г. Шевченко... Читати далі »
Категорія: Дієслово | Переглядів: 2894 | Додав: Росава | Дата: 11.07.2011 | Коментарі (0)

Дієприкметник
Активні дієприкметники

З доброго десятка синонімів — знадливий, звабний, привабливий, чарівний, принадний, прецікавий, чудовий, пречудовий, приє-мний, захватний, захопливий і т.д. — сучасні україномовні засоби масової інформації чомусь уподобали єдиний: захоплюючий. Тільки й пишуть захоплююча подорож, захоплююча екскурсія, захоплююча розмова, захоплююча повість, захоплюючий сюжет… може, це тому, що воно — дієприкметник, який наближує нашу мову до російської? А може, комусь просто імпонує оте плюю в стосунку до синонімів…
Щодо авторів наукоподібних текстів, то вони просто не можуть жити без літературно-фіктивного дієприкметника існуючий. Чому фіктивного? Та тому, що народна мова, використана навіть у нау­коподібних текстах, може чудово без нього обійтися... Читати далі »
Категорія: Дієслово | Переглядів: 2972 | Додав: Росава | Дата: 11.07.2011 | Коментарі (0)

Наша мова має безліч слів, схожих одне на одне звуковою формою, проте відмінних (увага!) значенням і написанням. Первинний і первісний, зміцнити і зміцніти, паритет і пріоритет... Не дивина, що чимало авторів (журналістів, літераторів, науковців) хибують на підміну понять, мимоволі вживаючи не ті слова, яких потребує контекст, а ті, що спантеличують вимовною подібністю.
Підступність паронімів (так іменують близькозвучні слова) спонукає пильнувати бодай найпоширеніших (типових) формулювань, де трапляються помилки через нерозрізнення суголосних понять. Мистецький доробок Леся Мартовича (чиє 140-ліття щойно минуло) є актуальним посібником у царині нормативного вживання слів-паронімів... Читати далі »
Категорія: Суголосся | Переглядів: 1407 | Додав: Росава | Дата: 11.07.2011 | Коментарі (0)

Доволі часто в щоденному спілкуванні нам доводиться відстоювати власну думку за допомогою доказів, фактів, тобто аргументів. Слова аргументація й аргументування вживають, коли йдеться про наведення аргументів на користь чого-небудь: аргументація була переконливою, аргументування переконливе. Якщо потрібно підкріпити свою позицію (наприклад, дослідницьку) сукупністю аргументів або висловити підтримку чиєїсь позиції, варто використовувати лише слово аргументація. Тож правильним буде речення: Основні положення дослідження доповідач підкріпив переконливою аргументацією.
Мовці часто плутають ці слова, що насправді мають як спільні, так і відмінні значення... Читати далі »
Категорія: Слововживання | Переглядів: 4344 | Додав: Росава | Дата: 11.07.2011 | Коментарі (0)

Виглядати
Самоперекладачі тулять це дієслово до рос. выглядеть. І грубо помиляються. Адже українське виглядати має лише двоє значень:
1. визирати (І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав — Т. Шевченко);
2. на когось чекати, чогось сподіватися (Обсіялись мужики — дощу виглядають. С. Руданський).
Що ж до рос. выглядеть, то нам підкажуть, як саме тут треба пе­рекладати, паралелі:
Виєднувати, виєднати
Цього дієслова тепер в ужитку немає. А воно таке вимовне! Ска­жімо, замість домовитися з добрим фахівцем про перехід на роботу до нашого цеху написати виєднати собі в цех доброго фахівця. Далебі, формулювання краще! По-перше, тим, що коротше, а отже й інфор­мативніше, по-друге, не таке канцелярське і справді українське. Або: агітувати кого за кандидата такого-то — виєднувати голоси кандидатові такому-то... Читати далі »
Категорія: Дієслово | Переглядів: 1247 | Додав: Росава | Дата: 11.07.2011 | Коментарі (0)

Наша високоповажна «наставниця-граматика» і нині жваво, по-молодому відгукується на нові потреби мовної практики.

І.Вихованець

Про граматичні форми, точне використання яких допомагає
уникнути прикрого непорозуміння між учасниками комунікації

На жаль, однією з типових помилок є неправильне вживання закінчень
іменників чоловічого роду на приголосний. Вони можуть мати або
закінчення -а (-я), або -у (-ю), наприклад: акціонерА, бюджетУ,
суверенітетУ, ВасильковА (місто).
Деякі іменники на зразок папір,
елемент, актив, блок, рахунок і под. у цьому відмінку можуть мати
як закінчення -у (-ю), так і закінчення -а (-я), що залежить від
їхнього значення... Читати далі »

Категорія: Слововживання | Переглядів: 3804 | Додав: Росава | Дата: 04.07.2011 | Коментарі (0)

1-15 16-21

Розділи сайту



Цікаві матеріали

Космічне походження людини
Гіркий присмак перемоги

З книгосхову

УКРАЇНСЬКА АБЕТКА Микола Гаццюк

Пошук по сайту



     

Матеріали, що спонукають до роздумів

Мапа гостей

        free counters

Статистика

Наша кнопка

             Українські скарби. Духовна культура, міфи та легенди, історія, народна медицина...
    [Отримати код кнопки]

Друзі сайту

ЗНАТИ ЩОБ РОЗУМІТИПравий Портал Донеччини ВОРОХОБНИК: портал українців Луганщини «Сонячний зайчик» – газета дитячої творчості та спілкуваннякарате-до Червоноград-Сокаль Наше-Рідне Славянский информационный каталог Слово наше рідне - слово українське Дух Волі - суспільно-політичне інтернет-виданняКняже Місто «Незборима нація» – видання історичного клубу «Холодний яр» Aгітаційно-пропагандивний ресурсІсторична Спадщина Антії-Руси-України Родинне Дерево нашої землі Рукотвори - скарбниця майстрів Мистецька крамниця Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» решта наших друзів >>>

Пиши українськоюУкраїна у нас одна