Українські скарби

Як в давнину, так і в 19 сторіччі, українські жінки виготовляли полотно із ручнопрядених льняних, конопляних і вовняних ниток. Льон, коноплі та овеча вовна оброблялись протягом цілого року, поетапно, у визначені народним календарем терміни.
 Льон - це найстародавніша культурна рослина, яку однією з перших почала використовувати людина. Стебла льону, нитки, мотузки та інші вироби знайдені у будівлях, що відносяться до кам'яного віку. Разом з коноплями льон одягав, годував, зігрівав стародавню людину. Із прадавніх часів, ще до заснування Київської держави, льон, для одержання волокна, олії і виготовлення полотна, вирощували всі племена, що населяли територію сучасної України. Швидке збільшення посівних площ льону відбулось у XIII столітті.

Найбільш популярні цілющі рослини, на відварах та настоях яких замішували тісто
Українці гордяться великою чи величезною різновидністю асортименту хлібобулочних виробів (сучасний термін). Основні з них такі: коровай, дивень, калач, лежень, криж, перепієць, шишки, ярильський хліб, книш, корж, колобок, перепічка, калита, вареники, пампушки, галушки тощо.
У дуже давні часи для приготування тіста, окрім борошна, цукру, яєць, масла, сметани, хмелю чи, пізніше,– дріжджів, маку і меду, використовували запашні лікарські та вітамінні рослини.

Вважають, що за давніх часів лляні вироби цінувалися вище за золото. Навіть легенда про подорож аргонавтів у Колхіду по золоте руно, на думку деяких дослідників, має за основу реальні факти. Історики свідчать, що у Давній Греції не було великих урожаїв льону; а той льон, що тут родив, мав досить низьку якість. Натомість високосортний льон вирощували в Колхіді, де виготовлялося славнозвісне «сардинське полотно». Тож чи не була лляна тканина тим самим коштовним і унікальним золотим руном?
Лляну тканину виготовляли давні індуси ще 9000 років тому. Пізніше льон стали вирощувати в Ассирії, Вавилоні та Єгипті. Єгипетські мумії, яким уже 5000 років, загорнуті саме в лляну тканину.

Сотні тисяч років тому, коли кількість людей на Землі була обмеженою, їхній розумовий і технічний потенціал дуже слабким, а могутність Природи незрівнянно більшою у порівнянні з людською, природне середовище практично не відчувало на собі тиску гомосапієнса, воно легко самоочищалося і самовідновлювалося. Але минули тисячоліття, людське населення почало зростати такими темпами, досягло такої адаптації й поширення на планеті, яких не знала жодна інша популяція. Людська діяльність з часом перетворилась в могутню силу, здатну впливати на природу не лише в межах окремих районів й континентів, але й на планеті в цілому. Але свого відношення до природи, її ресурсів, людина за віки не змінила, і це призвело до виникнення глобальних екологічних кризових ситуацій.