Українські скарби

Понеділок, 23.10.2017, 20:59

Вітаю Вас Подорожній | RSS | Чільна сторінка | Статті | Реєстрація | Вхід

Чільна сторінка » Статті » » З бабусиної скрині

Рослиний світ - найкращий скарб від наших пращурів
Сотні тисяч років тому, коли кількість людей на Землі була обмеженою, їхній розумовий і технічний потенціал дуже слабким, а могутність Природи незрівнянно більшою у порівнянні з людською, природне середовище практично не відчувало на собі тиску гомосапієнса, воно легко самоочищалося і самовідновлювалося. Але минули тисячоліття, людське населення почало зростати такими темпами, досягло такої адаптації й поширення на планеті, яких не знала жодна інша популяція. Людська діяльність з часом перетворилась в могутню силу, здатну впливати на природу не лише в межах окремих районів й континентів, але й на планеті в цілому. Але свого відношення до природи, її ресурсів, людина за віки не змінила, і це призвело до виникнення глобальних екологічних кризових ситуацій.
Чим далі повертатися в історію будь-якого народу, тим ближче він знаходився до природи. Це ж саме можна сказати і про український народ. Чи це гуцули, які мешкали серед давніх Карпат, чи це лісові мешканці Полісся, чи це українці півдня. Одних годував ліс, інших земля, третіх моря та ріки. Весь побут так чи інакше базувався на використанні природних багатств. Тому не дивно, що більшість звичаїв і традицій досить тісно пов’язані з бережним ставленням до природи, її сил.
Наші предки мало знали про походження тих, чи інших природних процесів, явищ, тому природа видавалася для них чимось незбагненним, безмежно сильним і неосяжним, що потрібно було поважати, берегти, використовувати тільки раціонально, не завдаючи великої шкоди.
Первісні українці нічого не знали про науку екологію, про її премудрості, але вже тоді, вони розуміли що природу треба шанувати.
Грубе втручання в процеси природи, її нещадна експлуатація, на їхню думку, було гріхом, не тільки перед природою і людьми, але і перед самим Богом.
Тому й не дивно, що у своїх народних звичаях і традиціях, українці досить часто висловлювали свою повагу перед оточуючим природним довкіллям.
Першою важливою звичкою древнього українця було те, щоб брати у природи найнеобхідніше, не наносячи довкіллю великої шкоди. Якщо збирали лікарські рослини, то робили це акуратно, не пошкоджуючи кореневищ, щоб рослини могли рости далі, або ж, якщо виривали рослини з корінням, то обов’язково весною засівали на цих місцях насіння з рослин, які були використані повністю.
Про цілющі властивості багатьох рослин відомо з прадавніх часів (близько 3 тис. років до н. е.). Лікарські рослини беруть участь у метаболізмі, впливаючи на діяльність органів та систем організму людини, їх функціональну активність. Звідси переконання багатьох дослідників, що «в природі немає хвороб, проти яких у рослинному світі не утворилися б десятки цілющих речовин» (Нуралієв Ю., 1988).
Невеличкий приклад з погляду фармакології:
Лікарська рослинна сировина Діюча речовина Фармакологічний ефект Показання до застосування:
 

Корінь оману Ефірні олії, які містять сесквітерпенові лактони та інулін Виражений протизапальний, відхаркувальний, розріджує в’язке мокротиння, активізує розумову та фізичну діяльність Запальні захворювання верхніх дихальних шляхів

Мох ісландський Антибіотики, органічні кислоти Протизапальний, відхаркувальний, протимікробний Бронхіт, бронхопневмонія, бронхоектазія, туберкульоз

Корінь мильнянки лікарської Сапоніни (сапонарин, сапорубрин), вуглеводи, пектини Противірусний, протимікробний, протизапальний, потогінний, протиревматичний, розріджує мокротиння Гострий та хронічний бронхіт, пневмонія, ларингіт

Трава гісопу Ефірні олії, урсолова кислота, глікозиди Антисептичний, протикашльовий, протизапальний; тонізуюча дія на ЦНС Запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, бронхіальна астма

Чебрець Тимол Бактерицидний, відхаркувальний, антиспазматичний, стимулює активність війчастого епітелію дихальних шляхів та збільшує кількість секреторних виділень із слизових оболонок Кашлюк, бронхіт

Трави і здоров’я… Який взаємозв’язок? Давно відомо що багато з них володіють речовинами з цілющими якостями. Ці трави звуться лікарськими і використовуються при лікуванні різних захворювань. Практично здоровій людині трави допоможуть зберегти бадьорість і працездатність.
Важко уявити скільки часу в успішній практиці використовується до шумерської культури (3000 р. до н. е.). , а багато стародавніх рецептів сучасна медицина удосконалила і з успіхом використовує.
В часи Гіппократа для лікування людей використовувалось 236 видів рослин.
Перша аптечна школа на Русі появилась в 1654 р. Лікарські рослини для неї вирощували на спеціальних аптечних городах.
Цілителями на Україні були монахи, ченці. ("Збірник Святослава” 1076 р.). Вони через віки пронесли практику далеких предків, передаючи її з покоління в покоління. Вони ділили рослини по "статевій ознаці”: кропива, душиця, конюшина рахувалися жіночими, які чоловіки повинні уникати, а полин, дев’ясил, безсмертник – чоловічі рослини. Рогедрон являвся продовжувачем роду, звіробій – "травою від 99 хвороб, плоди абрикосу (8 видів) – плоди здоров’я, а полин – "матір трав””. Дози раніше відміряли не на вагах, а щепоткою, яка приблизно мала 10-14 г сухої рослини (але зрозумілим стає те, що враховувалися не грами, а приймалося до уваги саме внутрішнє бачення).
В східній фітотерапії кожній частині рослини назначалось лікувати відповідну частину тіла: кора – шкіру, вітки – судини, листя – внутрішні органи, квіти – органи чуття, коріння – кісткову систему.
Від хімічних препаратів рослинні відрізняються тим, що ефект появляється не зразу, а поступово. Збільшувати дози при лікуванні травами це те саме, що передозувати таблетками.

Ось рецепти, які потрібно знати кожному:
Добре сприяє очистці організму чай з добавкою пустирника, подорожника, листя чорної смородини, цвіту бузини. Курс – місяць.
"Загальноукріплюючий "– з алоє. 150 г свіжого соку алоє, 1 ст. меду, 350 г кагору. Пити по 1 ст. л. 3 р. в день.
"Вітамінний” – з калиною. Ягоди калини обшпарити кип’ятком (якщо сушені, то поварити пару хвилин) і протерти. Кашицю перемішати з такою ж кількістю меду і поставити в холодильник. Через тиждень приймати натще по 1 ст. л в добу.
"Для зміцнення імунітету” – з часником і лимоном. Через м’ясорубку пропустити 0,3 гр. часника і виложити в скляну банку. Туди влити сік з 24 лимонів, закрити щільно банку, поставити в темне місце. Через 3 тижні використовувати по 1 ч. л. перед сном.

Чи знаєте ви що:
ромашка – допомагає при запаленні ротової порожнини і шкіри, болях в печінці;
корінь валер’яни – при мігрені, безсонні, запорах, болі в шлунку, метеоризмі.
береза (листя, бруньки) – при зах-в. органів дихання, опіках, набряках;
подорожник – при гастритах , язвах шлунку, астмі, ранах, язвах на шкірі;
брусніка – при гіповітамінозі, запаленні нирок, простуді, гіпертонії;
ялина (шишки, хвоя) – при ревматизмі, шкірних висипках, простуді, радикуліті, кашлі.
Оздоровленню організму сприяють і водні процедури. Дуже ефективні трав’яні ванни.
Якщо у вас вдома збереглися лікарські трави, не залишайте їх на слідуючий рік. В лляних мішечках опустіть трави в ванну з гарячою водою (з розрахунком 50г на ванну) і дайте настоятись 15 хвилин. Ще краще спочатку приготувати відвар або настій для ванни. 10-20г лікарських трав (череда, ромашка, кропива, м’ята, душиця, евкаліпт, шалфей або їх суміші) поміщають в емаліровану посуду, заливають стаканом кип’ятку, закривають і кип’ятять на водяній бані на протязі 15хв остуджують, фільтрують. Об’єм даного розчину доводять до 200 мл. Зловживати ваннами не слід – це сильнодіючий засіб.

Коріння і відвари можуть бути й отрутою:
сік алоє – при вагітності, хворобах печінки, геморої;
аралію – не можна вживати при безсонниці, гіпертонії;
звіробій – ядовита рослина, додержуйтесь дози;
насіння льону – не рекомендується при гепатиті, холециститі;
полин – викликає галюцинації, при вагітності, язві шлунка
Велику роль для імунної та нервової системи відіграє не тільки фітотерапія, а й ароматерапія.

Живокіст

У народній медицині ряду країн водний та молочний настій кореня живокосту застосовують при шлунково-кишкових захворюваннях: дизентерії, хронічному катарі кишечнику, виразках шлунка, при хронічному катарі дихальних шляхів, при кровотечах, паралічах і як зовнішнє — при запаленні вен, надкісниці і особливо при переломах кісток та вивихах, болях в ампутаційних культях та при радикулітах.
Дивлячись на цю чарівну рослинку, яка мешкає в Карпатах, розумієш на скільки прекрасний світ. Неймовірна кількість кольорів, барв довкола! Ні! Світ не може бути не цікавим, сірим, безбарвним... Коли я почала більше уваги приділяти рослинному світу зрозуміла природну істину. Рослини створені не лише для поживи тваринного світу, а для лікування людей на фізичному рівні, а також на емоційному. Споглядаючи на чудові квіти, трави, луки, ліси, відчуваючи їхній аромат, отримуєш позитивну енергію, яка лине з світу до тебе. Отримуєш гарний настрій та чудове самопочуття!

Чистотіл

Ліки з чистотілу широко застосовують у народній медицині різних країн. Рослина затримує ріст деяких злоякісних пухлин, зменшує і заспокоює болі, загоює рани, виводить бородавки та мозолі, припиняє судоми та спазми, збільшує виділення сечі та жовчі і має послаблювальні, протимікробні та антисептичні властивості.
У німецькій народній медицині відвар трави з квітами і відвар коренів у невеликих дозах вживають всередину при каменях печінки, при жовтусі та інших хворобах печінки, захворюваннях селезінки, виразках шлунка та кишечнику, а також при грипі, коклюші, подагрі, ревматизмі та геморої.
Зовні відвар трави і відвар коренів використовують для ванни, обмивань, примочок при різних шкірних захворюваннях (висипках, лишаях, вуграх), золотусі, гнійних ранах та виразках. Інфіковані рани, що тривалий час не загоюються, виразки ще, крім обмивань, присипають порошком з листя чистотілу, або прикладають до них його свіже подрібнене листя. Молочний оранжево-червоний сік чистотілу застосовують для видалення бородавок, мозолів, та для лікування різних шкірних хвороб.
Є дуже гарна практика(медитація) пов`язана з чистотілом. Використовується для очищення крові від холестерину. При правильному застосуванні відбувається повне оновлення лімфатичної, венозної та артеріального кров`яного русла. Судині стінки укріплюються, стають більше відновленими та еластичними.

Квітка з полонини (джинджура)

Серед усіх полонинських квітів є джинджура (тирлич жовтий). Це надзвичайно цінна лікарська рослина. Про її цілющі властивості гуцули склали багато пісень.
Ой хто чічком джинджуровим
Собі личко миє,
То той буде найфайнішим
На всю Коломию.
А хто випив того зілля,
Що із Чорногори,
Він забуде тую хижу,
Де живуть дохтори...

Ще в 1918 році австрійський лікар Ріхард Вебер, застосовуючи препарати джинджури при лікуванні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, досягав виліковування навіть у тих випадках, коли лише оперативне втручання було в змозі допомогти хворим.
У народній медицині відвар кореневищ та коріння джинджури вживають при туберкульозі легенів, хронічних бронхітах, малярії, подагрі, ревматизмі, артритах різного походження та хворобах печінки.
Відвар тирлича застосовують і при лікуванні запущених гнійних ран, екземі та при потінні ніг. Препарати його позитивно впливають на центральну нервову систему, діють заспокійливо, знімають втому та збудження, врівноважують сон.

Шипшина

Легенда про шипшину.
На крутому схилі гори біля села Дністрівка, підніжжя якої цілують сиві хвилі повноводого Дністра, ростуть кущі шипшини. Навесні вони привертають увагу великими пахучими блідо-рожевими квітками, а восени, — яскравими, різних відтінків, червоними плодами. Кущі шипшини гарні й водночас колючі...
Розказують, що колись на цю землю налітали орди степових кочівників. У той неспокійний час жили собі в селі дівчина-красуня та чорнобровий парубок-вівчар. Вони кохали одне одного і мріяли побратись. Та побачив одного разу ту красуню, коли вона після роботи купалася в Дністрі, кривоногий вожак кочівників-нападників, табір якого напередодні непомітно зупинився за лісом на правому березі Дністра. Верховода наказав слугам своїм привести дівчину до його намету.
Переправившись через Дністер, ординці засіли в густих прибережних заростях. Вистежили, коли красуня вийшла до пічки, підповзли до неї, як змії, і накинули аркан. Дуже зрадів кривоногий, коли привели до нього красуню. Такої краси він ще не бачив. Запропонував він дівчині перше місце у своєму гаремі, але та рішуче відмовилась. Тоді він вирішив поглумитися над нею, а потім продати. Сам-на-сам був з полонянкою, і коли наблизився до неї, то дівчина рвучко вхопила у пригорщі піску й засипала ним кривоногому очі. Сама вискочила з намету й побігла до гори, що над Дністром. Наздогнали її ординці на самій вершині. Оточили. Дівчина вирвалась, побачила — рукою подати! — рідне село, та й кинулась сторчма головою у прозалля. На тому крутому схилі, де з ран дівочого тіла впали на землю краплі крові, проросли раптом не бачені досі зелені пагони з блідо-рожевими квітками. Побачив їх вожак кочівників, хотів зламати, але всі вони нараз вкрилися гострими шипами...
Люди назвали цю рослину шипшиною, а гору біля села — Дівочою.
Так було чи ні — хтозна. Це тільки легенда, різні варіанти якої блукають нашим Придністров'ям. Але придивіться: в біло червоні квіти шипшини є щось від дівочої вроди.

Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава.
Вона кричить: - Людино, підожди!
О, підожди, людино, будь ласкава.
Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене просила!
Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
І просто осінь щоб була красива

Рецепти цілющих зборів
Відвар готують таким чином: суміш трав заливають вказаною кількістю води і кип’ятять майже 10 хвилин на маленькому вогні, потім настоюють кілька годин.
При гіповітамінозі, епідеміях вірусних захворювань, важких травмах, маткових, шлункових і гемороїдальних кровотечах, у післяопераційний період, при постійному перебуванні в зонах підвищеної радіації, а також для стимуляції імунних процесів.
Склад: плоди шипшини коричної (50 г), глоду (50 г), горобини звичайної (40 г), лісової малини (30 г), калини (20 г), вода (2 л).
Приймати відвар по 30–40 мл 2–3 рази на добу за півгодини до їжі. Тривалість лікування лікар призначає індивідуально після обстеження, залежно від діагнозу.
Для лікування захворювань печінки, підшлункової залози, обмінних поліартритів, остеохондрозу.
Склад: плоди шипшини коричної (50 г), кореневища пирію повзучого (50 г), коріння цикорію (40 г), листя м’яти перечної (30 г), листя і квіти чебрецю садового (20 г), вода (2 л).
Приймати відвар по 30–40 мл 3–4 рази на добу за півгодини до їжі. Курс лікування звичайно триває не менш як 1,5–2 роки з щоквартальними перервами на 10–15 днів. Можна також накладати примочки на хворі місця (при остеохондрозі, радикуліті, невриті) з гарячого проціженого відвару (2–3 рази на тиждень протягом 3–4 місяців).
При тріщинах сосків, пролежнях, бешисі, дерматозах, трофічних виразках.
Склад: плоди шипшини коричної (50 г), насіння вівса посівного (50 г), плоди глоду колючого (20 г), листя і стебла м’яти перечної (50 г), приймочки кукурудзи звичайної (30 г), кореневища пирію повзучого (150 г), артезіанська вода (3 л).
Сировину подрібнити (наприклад, млинком), залити водою і кип’ятити на повнім вогні 10 хвилин, потім настоювати 2 години. Відвар процідити і додати у ванну (температура води 37–40 градусів). Приймати ванну по 10–15 хвилин 2–3 рази на тиждень. Курс лікування — 2–3 місяці.
При приготуванні відвару заливайте трави холодною (!) водою. Справа в тому, що при поступовому нагріванні на повільному вогні з сухої сировини вивільняється більше активних речовин, які переходять у відвар. А якщо відразу залити трави окропом, вони "віддадуть” менше вітамінів.
За допомогою куща шипшини в невимовному можливо налаштуватися на медитативну роботу. Уявляючи перед собою кущ шипшини, вдивляючись в біло рожеві квіточки, відчуваючи медовий аромат, солодкий присмак на вустах звільняєшся від будь яких думок, повністю поєднуєшся з природним світом. Саме в поєднані з природою, це немовби налагодження зв`язку, ми стаємо споріднені з природою, одним цілим, невеличкою часточкою Всесвіту, але в туж мить вагомим внеском в світ! Я маю на увазі те що ми можемо змінити все на краще, жити в такому майбутньому в якому забажаємо. І це не мрія це реальність! І саме ми вирішуємо якою вона буде.
 
Кульбаба

Особливо в мене до цієї квіточки особливе ставлення. Ця квітка дуже схожа на сонечко, жовті промінчики, ласкаві на дотик як справжнє сонечко. Це маленькі сонечка, які заквітчують луги, галявини в травні.
Кульбабки недарма називають "дітьми Сонця", бо, як і Сонце, вони додають життєвих сил організму, але не як світило, а зсередини. Росте кульбаба практично у всіх частинах світу і скрізь визнається лікарською рослиною широкого спектра дії.
Корінь і траву кульбаби у нас застосовують для лікування печінки, жовчного міхура, жовчнокам'яної хвороби, коліту, гастриту, запору, геморою.
У Франції та Іспанії кульбаба культивується як городня рослина. Сік молодих листків рекомендують вживати для поліпшення складу крові, а листя і корінь - як засіб, що зменшує кількість холестерину в крові та лікує шкіру (зникають фурункули, вугри, ластовиння, мозолі, бородавки).
У китайській народній медицині уся рослина вважається жарознижувальним, потогінним та лактогенним засобом. Болгарські травники використовують листки і сік для лікування атеросклерозу. У Німеччині вважають, що корінь кульбаби лікує нирки, а наземна частина - ревматизм.
Представники народної медицини в Польщі стверджують, що кульбаба негативно діє на мікобактерії туберкульозу, а позитивно - на хворих з цукровим діабетом на початковій стадії, з недокрів'ям різного ґенезу, навіть з раком.
Залишається додати хіба що такий факт: років 200 тому члени сім'ї одного баварського короля після обіду заходили до салону, де на них чекав аптекар. З одного бутлика він частував кожного повною чарочкою соку кульбаби, з другого - соку кропиви, щоб активізувалися процеси травлення і прискорювалося виведення шлаків.

Ауричне випромінення (ромашка, можевельник, волошка) зафіксоване методом Кирліана

Розглядаючи подібні знімки виникає єдине заключення, природа дійсно жива! Більше того це організм, яких існує, дихає, має свою ауру, розмножується, харчується(поживні речовини з ґрунту). Тому і ставлення повинно бути відповідним з повагою, розумінням, допомогою, вдячністю і великою Любов’ю. Всім нам відомий крилатий вислів: „ Любов врятує світ”! Це істина, а істина це правильний вибір, вірний шлях, саме та дорога по якій слід прямувати в світле майбуття! Любіть все що нас оточує, все те що створив Бог. Це є доскональна реальність це наш шанс потрапити на вищі щаблі людського існування. Будьмо розсудливі в своєму житті і хай Рідні Боги допоможуть нам.
В цивілізації багато змін. Але біологічна сутність людини залишається такою ж, в її тісному взаємо контакті з усіма факторами зовнішнього середовища. Тому цілющі речовини в рослинах по природі своїй гармонічні організму людини. Лікувальних рослин 800 видів, перевірених практикою.
Людина зрозуміла, що природа і вона єдині. Природу слід не лише любити, але цінувати і піклуватися про неї. Вона не від`ємна частина нас, доброзичливе ставлення до живого світу запорука кращого життя.
Змінюючи в першу чергу себе, ми ніколи не замислювалися над тим що завдяки нашим змінам, тобто роботою над собою, змінюються й інші люди. Тому в першу чергу працювати потрібно над собою, створити себе значить удосконалювати себе як духовну сутність, без пихи, надмірництва, просто стати кращим, робити добрі справи, мати високі думки (про сенс життя, Світлих сутностей, космічну енергію...)! Зміни себе і світ зміниться разом з тобою, світ довкола як відображення у дзеркалі твоїх дій. Світ зволікати не буде діяти потрібно зараз, і все відбудеться. Життя прекрасне це слід просто відчути і бути в гармонії з природним світом!



Категорія: З бабусиної скрині | Додав: Peruna (24.12.2009) | Автор:
Переглядів: 17126 | Коментарі: 5 | Теги: цілющі збори, рецепти, Травник, лікарські рослини, народна медицина, традиційна медиина українців | Рейтинг: 4.3/11
Переглянути схожі матеріали







Всього коментарів: 5
1 Александр   (26.10.2010 10:10)
Что за фото Жывокоста и какого. Я занимаюсь живокостом лекарственным ( онже Окопник) на протяжении 25 лет. Есть живокость полевая. А увас на фото какой живокост? sad

2 Росава   (02.11.2010 00:18)
"Живокост полевой" українською має назву сокирки польові.
А ще є й живокіст високий, живокіст кавказький, живокіст шорсткий... а також дельфіній сітчастоплодий (російською - живокость сетчастоплодная)... sad
Автор статті не я. Але я так здогадуюсь, що мова йде про живокіст лікарський.

3 Альона   (11.05.2012 13:12)
biggrin biggrin biggrin biggrin biggrin biggrin biggrin biggrin biggrin biggrin biggrin biggrin biggrin biggrin

4 пп   (24.09.2012 11:39)
angry фуфло

5 дима   (01.03.2015 18:46)
почему я не могу найти шипшину


Ім'я *:
Email:
Код *:

Розділи сайту



Цікаві матеріали

Пошуки прадавніх русів
Наддніпрянський яструб

З книгосхову

ІМЕНОСЛОВ. Галина Лозко

Пошук по сайту



     

Матеріали, що спонукають до роздумів

Мапа гостей

        free counters

Статистика

Наша кнопка

             Українські скарби. Духовна культура, міфи та легенди, історія, народна медицина...
    [Отримати код кнопки]

Друзі сайту

ЗНАТИ ЩОБ РОЗУМІТИПравий Портал Донеччини ВОРОХОБНИК: портал українців Луганщини «Сонячний зайчик» – газета дитячої творчості та спілкуваннякарате-до Червоноград-Сокаль Наше-Рідне Славянский информационный каталог Слово наше рідне - слово українське Дух Волі - суспільно-політичне інтернет-виданняКняже Місто «Незборима нація» – видання історичного клубу «Холодний яр» Aгітаційно-пропагандивний ресурсІсторична Спадщина Антії-Руси-України Родинне Дерево нашої землі Рукотвори - скарбниця майстрів Мистецька крамниця Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» решта наших друзів >>>

Пиши українськоюУкраїна у нас одна