У ці дні юдеями всього світу відзначається «найвеселіше єврейське свято
- Пурім, яке традиційно супроводжується карнавалами і надмірним
вживанням спиртного». Пурим календарно тісно пов'язаний з "Міжнародним
Жіночим днем" - 8 березня. Чи випадковий це календарний збіг, чи між
цими святами існує більш глибокий зв'язок?
«Батько»
Жіночого дня - Клара Цеткін (Ейсснер) мала своєрідне ставлення до
чоловіків, ніколи не вступала в офіційний шлюб і мала близьку подругу -
Розу Люксембург.
«Цеткін померла 20 червня 1933 в Архангельському поблизу Москви. Вона
весь час згадувала про Розу Люксембург, але мова давалася їй тяжко,
і останнє слово її було: «Роза ...».
Чи варто дивуватися, що прародителькою «Жіночого дня», чисто гендерного
свята, стала саме пані з такими нетрадиційними поглядами. Вдумайтеся,
адже це очевидна дурниця - "боротися за рівноправність" статей шляхом
поділу і тим самим протиставлення людей за статевою ознакою. Чи не
логічно припустити, що якби це був, як було продекларовано, день
боротьби за рівноправність, то його і назвали б "День рівноправності
чоловіків і жінок", привертаючи тим самим до цього процесу всіх людей,
згодних з таким гаслом, а не фільтруючи їх по первинних і вторинних
статевих ознаках, переводячи, за замовчуванням, чоловіків в пасив цього
процесу. Або ж справжня мета цього свята інша?
Будь-яка масова подія, а тим більше загальнонародні (або міжнародні)
свята - це масовий викид енергії мільйонів людей. Питання про те, що ж
це за свято, і які події ми насправді "відзначаємо" породжує головне
питання: який егрегор ми заряджаємо своєю енергією?
Версія про те, що святкування 8 березня приурочено до єврейського свята
Пурім розглядається дуже давно. Походження цього свята від Другого
Інтернаціоналу, керівництво якого складалося, в основному з євреїв (у
тому числі єврейкою була й Роза Люксембург), не викликає сумніву і не
заперечується. З якої ж причини була вибрана саме ця дата? Адже спочатку вона була встановлена 19 березня, потім, з плином часу,
перекочувала до 23 лютого за старим стилем - 8 березня по
новому.
Широкого поширення набула версія, відповідно до якої традиція
відзначати Міжнародний жіночий день 8 березня була покладена
демонстрацією, проведеною 23 лютого (8 березня) 1857 року робітницями
текстильної промисловості та фабрик з пошиття одягу в Нью-Йорку на знак
протесту проти жахливих умов праці та низької заробітної плати .
Ліліана Канделл і Франсуаза Пік у своїй статті показали, що даний факт
не знаходить підтвердження, а легенда, ймовірно, була придумана в 1955
році.
Виразне однозначне пояснення знайти важко. Сам факт зв'язку зі
святкуванням Пурима часто викликає сумніви і опір. Ну не хочеться,
зрозуміло, переосмислювати таке звичне з дитинства свято, адже всі ми
виросли на цьому - хлопчикам подарунки 23-го лютого (за те, що вони
захисники Вітчизни), а дівчаткам - 8-го березня (за те, що вони
дівчатка).
...Якщо це свято весни, то чому ми святкуємо його саме в цей день?". Весну природно було б
зустрічати 1 березня. Логічно було б її вшановувати 22 березня - в день
весняного рівнодення. День жінки можна було б святкувати в будь-яку з
неділь весни ... Але вибір 8 березня не був пояснений ніяк. Ні офіційна
історіографія, ні народні перекази не зберегли нічого про будь-яку
подію, що колись сталася саме 8 березня і виявилася настільки значимою
та пам'ятною для полум'яних революціонерів, що вони вирішили зберігати
у віках пам'ять про цей день.
Чи правда, що 8 березня - день Жінки? Чому ж жінки інших країн його не святкували?
Може це був не день жінки як жінки ...
Причина цього дивацтва очевидна: 8 березня - не день жінки, а день жінки-революціонерки.
Нове запитання. Чому день, коли революціонерки повинні були виходити на вулиці і
декларувати про ущемлення прав, а також свою непорушну переконаність у
майбутній емансипації, було визначено саме 8 березня? Кого звільнили з
роботи в цей день? Кого кинули до в'язниці? Хто з лідерів демруху
народився в цей день? Відповідь відсутня.
Проте відповідь звичайно є. І вона лежить на самій поверхні, якщо ми
подумаємо, з якою історичною подією міг асоціюватися у юдейської
верхівки Інтернаціоналу (і РСДРП) образ жінки-воїна, жінки-героїні, жінки-революціонерки.
Це головний персонаж Пурімських подій - Єсфірь.
Що ж
це за свято таке - Пурім, який у юдейській традиції називається «самий
веселий і радісний»?
За місячним календарем його відзначають 14-го (15-го) числа місяця адар. У 2009 році - це 9 березня, у 2010 - 8 березня, 2011 (це юдейський 5771 високосний рік) - 20 березня (14 адара ІІ).
«У Пурим можна і навіть потрібно вести себе так, як в інший день року
нам і в голову б не прийшло: всі, і великі, і маленькі, вбираються у
карнавальні костюми, шумлять і розкручують тріскачки в синагозі під час
читання «Мегіли» -- Свитка Естер. А дорослим покладається напитися до
такого ступеня, "щоб не відрізняти слова "проклятий Гаман" від слів "благословенний Мордехай".
«Усі свята будуть скасовані в майбутньому, тільки Пурим залишиться назавжди»
Стверджується, що Пурим настільки ж великий, як той день, в який Тора була дана на горі Сінай.
Під час читання сувою при проголошенні читаючим імені Амана присутні
піднімають шум тупанням ніг, свистом, спеціальними тріскачками (Aman
Klopfer) і т. п., висловлюючи таким чином ненависть і презирство.
Події тієї далекої історії розвивалися ніби таким чином
Закінчився вавилонський полон євреїв. Бажаючі могли повернутися до
Єрусалиму. Правда, виявилося, що охочих повернутися на батьківщину
значно менше, ніж можна було уявити за плачами та вимогами, котрі
передували звільненню (з проклинаємої євреями "тюрми народів" - Росії
- при відкритті її
кордонів також виїхало набагато менше євреїв, ніж хотілося б лідерам
сіоністського руху). У багатьох мешканців столиці світової імперії
(яким був тоді Вавилон) справи йшли зовсім непогано, і чимале число
євреїв не побажали залишати домівки, обжиті за століття, розривати
звичні зв'язки, торгові контакти, втрачати усталену клієнтуру.
Склалося становище, яке з часом почало дивувати і самих персів.
Озираючись навколо, вони переставали розуміти: хто ж кого завоював.
Перси підкорили Єрусалим, або євреї захопили Вавилон?
Згідно з книгою Есфірі, яка є частиною Біблії (Тори), придворний царя
Ксеркса на ім'я Аман, отримуючи скарги від населення імперії на утиски
і злодіяння з боку лихварів - юдеїв, задумав здійснити їх побиття,
розіславши намісникам послання:
"У всіх племенах Всесвіту замішаний один ворожий народ, за законами
своїм противний всякому народу ... цей народ ... веде спосіб життя,
далекий законам, і ... робить найбільші злодіяння ..." (Естер 3:13).
У царя Ксеркса була дружина Есфір, яка була підібрана цареві її
прийомним батьком - Мордахеем, євреєм, одним із придворних Ксеркса,
котрий виховав її та навчив мистецтву спокуси. Мордехай скеровує її обдурити
царя, приховувати своє походження та свою віру. Біблія говорить:
"Естер же не виявляла місця свого народження та народу свого, як
наказав був їй Мордехай, а слово Мордехая Есфір виконувала" (Естер
2:20).
Навчена Мордехаєм, вона влаштувала бенкет, (п'янку) на яку запросила
Ксеркса і Амана. Вона влаштовує так, що Ксеркс застає Амана "припав до
ліжка, що на ньому була Естер" (Естер 7:8). Оскаженілий ревнощами,
Ксеркс наказує вбити Гамана, а Есфірі віддає "дім Гамана" на знищення
і пограбування (Естер 8:7). "Ласками і домовленостями" вона домагається
від Ксеркса також дозволу скласти указ від імені царя:
"А ви пишіть про іудеїв, що вам завгодно, від імені царя, і припечатайте
царським перснем ... І покликані були царські писарі А було все так, як
наказав був Мордехай" (Есф. 8,8-11)
Мордехай написав наступний указ:
"Цар дозволяє юдеям ... винищити, вбити і погубити всяке військо народу
та округи, що ненавидять їх, дітей та жінок, а здобич по них
пограбувати" (Естер 8:11)
Ось так юдеї Персії влаштували криваву різанину 12 і 13 адар, а 14
адар святкували свою перемогу. "У царській столиці Сузи (Шушан) побиття
ворогів тривало ще один день, а святкування перемоги відбулося там 15
Адар" (Есф. 9:1-2, 13-14, 17-19).
За часів персидського погрому, юдеї вирізали 75 000 персів,
чоловіків, жінок і дітей, розграбували їхнє майно - немислиме на ті
часи кількість жертв, говорячи сучасними термінами - геноциду, який
визначається як дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, яку-небуть
національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку шляхом:
вбивства членів цієї групи, заподіяння тяжкої шкоди їхньому здоров'ю
... Геноцид є тяжким злочином (ООН 260 A (III) від 9.12.1948 р., КК РФ
Ст. 357).
В історії людства можна знайти чимало випадків геноциду, починаючи з
найдавніших часів і аж до наших днів. Особливо це характерно для
винищувальних воєн і спустошливих навал, походів завойовників,
внутрішніх етнічних і релігійних зіткнень.
Відразу після цього погрому все майно вирізаних найбагатших персів перейшло до іудеїв,
"Мордехай вийшов від царя в царській одежі ... А у юдеїв було тоді світло, і радість та втіха і торжество" (Естер 8:14-16).
Влада і вплив юдеїв виросли тисячократно - ну чим не привід для свята?
Десятеро синів Амана були за спеціальною прохання Есфір повішені
одночасно. На згадку про цей радісний факт, під час святкування Пурима
існує спеціальна традиція, яка називається "Єдиний вдих" -- імена
десяти синів Гамана читаються на одному диханні, щоб підкреслити, що
всі вони були повішені одночасно.
75 000 трупів - це і за сьогоднішніми мірками страшна цифра, а тоді це
була катастрофа всесвітнього масштабу, і це були не жертви якої-небудь
війни, а жертви етнічної різанини.
Щоб оцінити масштаби цієї бійні для того часу, можна сказати,
наприклад, що НАЙБІЛЬША АРМІЯ СВІТУ царя Ксеркса, з якою він влітку 480
р. до н. е.. брав участь у битві при Фермопілах (події відомі по фільму
"300 спартанців"), налічувала від 80 до 200 тисяч чоловік! У протистоявшого йому царя Леоніда, наприклад, армія була близько 9 тисяч
осіб.
А під час жахливої різанини 16-го століття, яка до цих пір служить
символом страшної трагедії - Варфоломіївської ночі, було вбито від 3 до
10 тисяч чоловік.
Власне, кривава бійня Пурима стала початком кінця Перської імперії.
Винищення юдеями "сильних в народі" не могло, звичайно, пройти без наслідків для держави.
Ось на честь цього геноциду, переможці викупалися в крові і встановили
«найвеселіше і радісне свято - Пурім, яке традиційно супроводжується
карнавалами», під час якого кожному єврею пропонується напитися до
нестями.
У Пурим євреї жартують. Не те, щоб в інші дні не жартували, просто в
Пурим жартують на вимогу закону. Над ким сміються євреї? Над усім
світом і, перш за все, над собою.
Під час веселощів здійснюється ритуальне поїдання «вух вбитого ворога»
- кондитерських виробів, які так і називаються «Вуха Амана». Відрізання
вух поваленого ворога, як відомо, покликане було зганьбити його і
"возвеличити" переможця. У деяких народностей (у чеченців, наприклад)
до цих пір вважається, що ворог, у якого відрізали вуха, ніколи не
потрапить в рай. Очевидно, що під час погрому у жертв відрізали вуха,
які й поїдаються символічно за вказівкою Есфірі і Мордохея ось вже
більше 2300 років.
«Вуха Амана» ( "озней Аман"), це улюблені ласощі на Пурім ».
У кулінарних книгах цей канібалізм описується так:
"Такі маленькі печенюшки печуть до єврейського свята Пурім. Вони
формуються у вигляді вух, і піднімаються під час обсмажування в маслі.
З'їсти лише одне зовсім не можливо!"
Також на Пурім пригощаються символічними "кишенях Амана" - печиво з
начинкою, що символізує повні кишені персів, спустошені під час
різанини, награбоване при погромі багатство.
"Кишені Амана" ("Аманташен").
Ось таке ось веселеньке свято на честь
масового геноциду, радість якого пропонується розділити всім народам,
адже «поганого в цьому нічого й немає».
Ще, звичайно, в Пурим треба відчувати почуття гордості за єврейський народ, а то можеш уславитися "антисемітом".
Чи випадково у 1917 році за найактивнішої участі
РСДРП, в керівництві
якої, як відомо, кістяк становили саме євреї, за участю Бунду
(націоналістичної "робочої партії євреїв", що налічувала 34 тисяч
членів), саме в Пурим, 23 лютого (це був четвер ) за старим стилем або
8 березня за новим стилем, в Петрограді були організовані жіночі
демонстрації? Наступного дня до страйку підключилися робочі
Путилівського заводу, почалися сутички з поліцією. А 27 лютого
загальний робочий страйк був перетворений у збройне повстання, що стало
початком
кінця Російської імперії...
Зараз можна скільки завгодно теревенити про те, чи були ті події насправді в історії, і чи реальні герої тих подій (Мордехай, Естер)... І неважливо як там окремі жиди відносяться до свого пуріму... це вже другорядні питання. На мою думку, важливо те, що жидівка-соціалістка прив'язала той "день жінок" саме до героїні тієї юдейської події/історії/легенди/ - до Естер. Цього більш ніж достатньо для того, щоб не сприймати це "свято" як свято.
Колись спеціально написав міфологічне пояснення для свята Пурим, щоб зняти надуманий ажіотаж навколо 8 березня. Жиди Пурим використали для своєї ідеологічної пропаганди, але це не повинно затьмарити природне свято усіх арійських народів: http://www.svit.in.ua/stat/st30.htm
Світовите, ця Ваша стаття в мене на сайті є - http://barvinok.ucoz.net/publ....-1-0-75 ...я дуже вдячна Вам за Вашу працю, та попри все якось вже дуже недобре "пахне" це 8 березня (жіноча інтуїція, знаєте ;))... А Ваше "ми маємо знати, як зерно відділити від полови, яку нам підсовують" щось дуже нагадує слова Каганця. Той "від куколю" очищає Ісуса й оспівує його як арійський стандарт, і біблія в нього - священне писання арійців, котре теж спотворили жиди...
Вообще то, эти барашни были немко-русские, без еврейских корней, Роза была замужем за ервея -это факт. Читайте . друзья историю, причем из разных источников, чтобы независимо делать выводы об этом праздники, и потом стыдно будет Вам за Выше высказанное. Учение-свет, а не учение-тьма.....
Ось дивлюся я на їхні симпатичні мордашки - точно! то ж типові нємко-русскіє!!! Ось вона Розочка -
А ось Кларочка з Розочкою разом
Роза Люксембург - "чтобы получить прусское гражданство и право на политическую работу, в 1898 г. она заключает фиктивный брак с Густавом Любеком"... Електронна єврейська енциклопедія: "Родилась в состоятельной ассимилированной еврейской семье... ...Считая своей «отчизной» международный пролетариат, а целью жизни социалистическую революцию, Люксембург не проявляла интереса к своему еврейству и была безразлична к частым антисемитским нападкам на нее. Отдельные ее высказывания по еврейскому вопросу, в частности, в письмах к Лео Иогихесу, сыгравшему видную роль в организации еврейского рабочего движения в Вильне, лишены всякого личного отношения..."
"Dynar" пропонує послуги по виготовленню прапорів довільних розмірів як з державною, так і з корпоративною символікою; прапорців, які укомплектовуємо фурнітурою на любий смак; вимпелів. А також: ексклюзивні візитки на тканині, етикетки, футболки із друком, кепки, промо-одяг в асортименті. Доставка по Україні!
Переглянути схожі матеріали 
«Батько»
Жіночого дня - Клара Цеткін (Ейсснер) мала своєрідне ставлення до
чоловіків, ніколи не вступала в офіційний шлюб і мала близьку подругу -
Розу Люксембург.
Що ж
це за свято таке - Пурім, який у юдейській традиції називається «самий
веселий і радісний»?
Закінчився вавилонський полон євреїв. Бажаючі могли повернутися до
Єрусалиму. Правда, виявилося, що охочих повернутися на батьківщину
значно менше, ніж можна було уявити за плачами та вимогами, котрі
передували звільненню (з проклинаємої євреями "тюрми народів" - Росії
- при відкритті її
кордонів також виїхало набагато менше євреїв, ніж хотілося б лідерам
сіоністського руху). У багатьох мешканців столиці світової імперії
(яким був тоді Вавилон) справи йшли зовсім непогано, і чимале число
євреїв не побажали залишати домівки, обжиті за століття, розривати
звичні зв'язки, торгові контакти, втрачати усталену клієнтуру.
«Вуха Амана» ( "озней Аман"), це улюблені ласощі на Пурім ».
"Кишені Амана" ("Аманташен").
PAVLIA, все набагато глибше та серйозніше, аніж подарунки й гроші... 
Пошук по сайту
Матеріали, що спонукають до роздумів
