Українські скарби

Понеділок, 23.10.2017, 22:32

Вітаю Вас Подорожній | RSS | Чільна сторінка | | Реєстрація | Вхід

Чільна сторінка » А-ба-ба-га-ла-ма-га » Іменник
19:35
Зауваження до окремих іменників

А українською кажуть так...

Передплата

Нагадуємо ще раз це слово тим, хто не може позбутися російсько­го стереотипу. Треба казати: передплата газет і журналів, а не підписка на газети й журнали; передплатити що, а не виписати; передплатник чого, а не на що.

Пішохід

Так українською мовою називали колись тротуари: Раз я вийшов в город, йду по пішоходу (Щоголів). У Західній Україні в ужитку хідник. Візьміть на увагу: це — питомі українські слова, без жодних інозем­них запозичень типу тротуару. Що ж до людини, яка йде пішки, то її віддавна називають пішохідець. Є ще пішаниця, піша-пішаниця, але це вже з поезії. Русифікатори все переінакшили. Їм хай хоч тричі іноземне, аби не українське.

Подоба

Цього слова, що відповідає рос. вид, внешность, сьогодні ні в газетах не побачиш, ні з радіо чи телевізора не почуєш. А даремно! Воно дуже виразне. От як у приказці: Що в солдата за подоба — за плечима вся худоба. Або в класичній літературі: Дуже гарна дівчина, такої подоби і не бачили в нас (Стороженко).
Від подоба народна мова утворила подобень (красавец, красивый человек): Вбери пень — буде подобень.
А ще ширше народна мова й класична література вживають подоба як прислівник чи безособове дієслово, що дорівнює значенням російським висловам следует (не следует), принято (не принято): Не подоба зірці так рано зіходити, не подоба дівці до козака виходити (пісня), Не подоба твоя, не подобнії річи — випрягати коня, до кохання бічи (Головацький).
На сьогодні з цього всього маємо лише кілька фразеологізмів — до вподоби, припасти до вподоби, стати у подобі, — що відповідають рос. нравиться, понравиться, прийтись по душе (по нраву), та кілька дієслів (подобатись, уподобати тощо), а слово, від якого вони походять, ви­ведено поза рамки вживаного.
Чи подоба літераторам так чинити?

Подруга

Сучасні засоби масової інформації вживають лише це слово на означення приязні між дівчатами і жінками. Але в народній мові має поширення ще й слово товаришка: Найкраща моя товаришка ще з дитячих літ (із живих уст). Та й література цього слова не цурала­ся. Зокрема, в листуванні Лесі Українки з Ольгою Кобилянською (приязнь їх відома!) панувало тільки воно. Маємо також вірш Лесі Українки «Товаришці на спомин». І в казці Івана Франка читаємо: У собачки Фінки — товаришка киця Варварка. Гарне слово товаришка, якщо вимовляти його без більшовицького акценту!

Порядок, лад, у порядку, до ладу, гаразд

Порядок і лад — тотожні слова в нашій мові, надто коли йдеться про хатні, господарські справи чи справи невеликого гурту людей: Великий порядок і чистота в хаті показували, що Сухобрусівни були добрі хазяйки (Нечуй-Левицький); Дячиха господарювала і всьому давала лад (Марко Вовчок). Уживається порядок і тоді, коли мо­виться про громаду чи суспільство, але в такому разі його звичайно ставлять у множині: Після татарщини нові порядки на Україні постали (П. Куліш). Коли ж мають на увазі державу або суспільну систему, то користуються тільки словом лад: Демократичний лад. Але пишемо й кажемо: Дружина для охорони громадського порядку.
У щоденному мовленні часто надуживають словом порядок, зводя­чи до мінімуму широкі виражальні можливості нашої мови: приведи в порядок усі папери, замість упорядкуй, дай лад усім паперам; Чи все у вас в порядку?, коли можна сказати: Чи все у вас як слід? або Чи все у вас гаразд?. Замість У нашій сім’ї був такий звичний порядок — краще сказати: У нашій сім’ї був такий звичай або У нашій сім’ї так повелося. Краще сказати НЕ в його хаті погані порядки, а безладдя (не?лад), НЕ підтримувати порядок, а пильнувати ладу.

Потомок

У справжній енциклопедії щирої української мови, як часом на­зивають роман О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу», вжито слово притомний і дано йому тлумачення: той, хто був при тому [що діялось]. Народна мова і класична література знають також слово потомний, що вказує на дію по тому (після того). Ось як читаємо в Грінченка: «Будинки цілі і простоять ще до потомного часу. Звідси й іменник потомок — той, що живе по тому (після того): Вибрав двох хлопців, потомків старих козаків (Нечуй-Левицький). Усе ясно, все зрозуміло, та засоби масової інформації з якогось часу почали уни­кати давнього українського слова потомок (потомки) і кажуть нащадок (нащадки), хоч нащадок — це представник найближчого покоління. Можна бути нащадком свого батька. Але коли мова заходить про діда чи прадіда, то тут уже на кін виходить потомок. Тому правомірним є вислів предки і потомки і дещо смішним видається предки і нащадки. Адже лише з іронією батька називають предком. Зате з повагою від­носять до предків дідів і прадідів.

Рація, зміст, сенс, значення, розуміння, глузд

Чому всі ці іменники зведено в один ряд, допоможуть зрозуміти паралелі:
Ясно? Всі відтінки українських висловів з різними словами росіяни передають з допомогою одного — смысл.
Наші засоби масової інформації, йдучи за цим зразком, теж на­магаються звести все до одного. І обрали собі для цього слово сенс, що походить від латинського sеntio— вважаю і ніби співзвучне рос. смысл. Виходить багато смішного.
— В якому сенсі ви вжили це слово? — питає, наприклад, журналіст на телеекрані свого співрозмовника. А мав би спитати так, як питали досі, — в якому значенні, в якому розумінні ви вжили це слово або й просто як вас розуміти, що ви хочете цим сказати?
Або ось таке. Йде телепередача на сільськогосподарську тему, і тележурналіст із міною обізнаної людини питає фермера:
— Чи є сенс вам сіяти буряки?
— Ні, — з усмішкою відказує фермер, — буряків сіяти тепер нема рації: не стає пального, щоб їх вивезти. Гречку реалізувати легше.
Чи не тому ще той фермер усміхався, що зумів точніше за жур­наліста висловити думку народною мовою, не погнавшись за веле­мудрим слівцем сенс?
Авжеж, слово рація народне. Засвоїли його українці ще від спудеїв слов’яно-греко-латинської академії (лат. ratio — розумний) і витво­рили з ним кілька фразеологізмів: є рація (щось робити), нема рації; мати рацію, не мати рації. Останні два живуть як рівні з висловами твоя правда, правду кажеш, добре кажеш, добре радиш, не те кажеш, не так воно є, помиляєшся і відповідають рос. ты прав, ты не прав.
Як і в багатьох інших випадках, журналісти одвертаються від на­родного, віддаючи перевагу калькам. Ти не правий, Борис! — лунало свого часу з усіх ефірів.
Лунає щось на цей копил і тепер: Ви не праві, товариші праві! (з дебатів у Верховній Раді). А народне слово рація русифікатори просто висміяли на ґрунті подібності до рос. рация, що є скороченням від ра(диостан)ция.
Більше пощастило фразеологізмам з глузду з’їхати чи здоровий глузд. Їх усе-таки вживають. Але чи не замінять і тут слова глузд на сенс?..

Рибалка

У нашій мові цей іменник називає людину, що ловить рибу. В російській — дію, пов’язану з ловінням риби, або місце, де цю рибу ловлять. Тому не слід копіювати росіян і вигукувати: «Пішли на ри­балку!», бо це можна сприйняти і як заклик до наступу на якогось там рибалку (рибака, риболова). Краще і граматично правильніше запрошувати: Ходімо на риболовлю чи Ходімо ловити рибу. А ще краще, як вигукує один із героїв І. Франка: Гайда на риби!
Нерозуміння різниці між українським і російським ужитком сло­ва рибалка може призвести до смішної плутанини. Як це сталося, наприклад, із київським радіожурналістом, який повідомив: Собака сидить на рибалці.

Рід, родина, сім’я

РІД, як відомо, об’єднує як близьких, так і далеких родичів багатьох поколінь. До складу РОДИНИ входять лише близькі родичі щонайбіль­ше трьох (рідко чотирьох) поколінь: дідусь, бабуся, їхні діти і діти дітей — онуки. СІМ’Я — первинний осередок суспільства з двох поколінь: батько з матір’ю та їхні діти (їхнє сім’я, уточнювали колись у народі, звідки, власне, й пішло сім’я). Тому дивними здаються теле- і радіорозповіді про молоду родину. Молодою, тобто недавно створеною, може бути тільки сім’я, яка лише згодом може перетворитись на родину.
Неточним є також вислів типу Він походить з родини залізнични­ка, бо його можна витлумачити й так, що і дід-прадід, і далекі родичі героя були залізничники.
Отже, не викреслюймо з ужитку слово сім’я, що про нього так яскраво розповідає народна жартівлива приповідка: У нашого Омелечка невеличка сімеєчка: тільки він та вона, та малий та мала, та Нестірко з Сидірком, та ще менших шестірко…

Рілля

У багатьох газетах сьогодні пишуть, що фермер або КСП мають скількись там гектарів ріллі. Правильний термін — орної землі, бо рілля — це тільки щойно зоране поле.

Річ

Цей іменник має поширення в нашій мові і вживається в кількох значеннях:
1) Мова. Про вовка річ, а вовк навстріч (приказка).
Усталені звороти:
відняло річ — отняло язык
зняти річ — завести разговор
заходити в речі — пускаться в разговоры
не до тебе річ — не к тебе обращаются
річ надвічі — бабка надвоє сказала
стояти з ким на речах — иметь разговор с кем;
2) Діло. Остання річ вовком орати (приказка).
Усталені звороти:
до речі — кстати, дельно; не до речі — некстати, не по делу
звичайна (відома) річ — обычное (известное) дело
з якої речі — с какой стати
моя (твоя) річ — моё (твоё) дело
не од тієї (теї) речі — не прочь
не подоба-річ — неприлично (Не подоба-річ старому по весіллях гуляти — М. Вовчок);
3) Предмет. Гарна річ — красивая вещь.


Робітник чи працівник?


Якщо мовиться про людину, що створює матеріальні цінності на виробництві, називаємо її робітником. Коли ж заходить мова про того, хто працює в якійсь галузі господарства, науки, культури, його називаємо працівником. Усіх разом членів трудового колективу — і робітників, і працівників — називаємо працівниками (працівники на­шого підприємства), а про тих, хто працює поруч, виконуючи подібні обов’язки, кажемо співробітники, колеґи, товариші по роботі.
Приклади: Робітник біля верстата заплющив очі, зосереджений (Довженко); Працівник музею повинен бути і добрим екскурсоводом (зі статуту); Працівники заповідника мали що показати нашій вибагливій екскурсії (І. Ле); Мої співробітники — чудові люди (з радіоінтерв’ю).
Дивно, але факт: наукові працівники чомусь називають себе тільки співробітниками…

Розвід

Саме це слово вживає висока література, зокрема Біблія (с. 206, вірш 24, переклад професора Огієнка), і саме це слово використо­вує народна мова, коли хоче передати поняття, що його Грінченко тлумачить у своєму словнику як разрыв, ссора і наводить приклад з Чубинського: Я ж тобі казала при нашому роду, щоб не було послі між нами розводу. Сучасні ж літератори, а також юридична термінологія послуговуються в даному разі словом розлучення, хоч люди можуть розлучатися не тільки через разрыв, ссору, чи припинення шлюбу, як-от читаємо в Головка: Уже аж під горбом Артем, нарешті, умовив матір вернутися. Скільки не йти, мовляв, розлучатися треба.
Далі в Біблії мовиться про розводовий лист як документ про при­пинення шлюбу, а в наш час видають свідоцтво про розлучення…


Рукостискання —
що воно таке?

Нічого особливого: звичайна собі калька з російського рукопо­жатие. На жаль, досить поширена. Наприклад, у недавній радіо-розповіді про Єльцина пролунало: Його рукостискання, як і раніше, міцне. Що може бути гіршого за таке самоперекладацьке мавпування? Українець у цьому разі сказав би: Потиск його руки, як і перше, міцний. Отже: рукопожатие — це потиск рук. І далі:

Ряд

Народна мова розуміє слово ряд як сукупність вишикуваних в одну лінію предметів (істот і неістот). Так його й використовує: Сідаймо в ряд, щоб Бог був рад (приказка), Зеленая дібровонька у три ряди по­саджена (пісня); Ставаймо, браття, ряд у ряд (історична пісня). На організовану сукупність вказують і здрібнілі форми іменника: рядки [соняшника], рядки [буряків].
Засоби масової інформації, до народної мови не дослухаючись, ідуть за російськоподібним канцеляритом, а він дозволяє викорис­товувати слово ряд і там, де ніякого ряду й немає. Наприклад, в ряде случаев вони калькують буквально: в ряді випадків.
Словничок паралелей підкаже вислови, властиві саме нашій мові:
Що ж до ряда синонимов, то ми так і кажемо: ряд синонімів. Бо вони ж і справді шикуються в рядки, скажімо, як рядки (рос. строки) в книжці.

Сільчани

В запалі антирелігійної боротьби російські більшовики повели наступ не лише на попів і церкви, а й навіть на слово крестьяне, що мало, на лихо, у своєму складі таку ненависну частину, як крест. Було винайдено сельчане. Наші «залежні» негайно перемавпували: сільчани. І користуються ним досі. Навіщо? Адже є гарне, віками освячене селяни.

Співбесідник, співрозмовник

Жодного з цих слів дореволюційні словники не фіксують. Вони ввійшли в ужиток пізніше. Але утворені від слів народних — бесіда і розмова. Чи однакові вони за змістом і сферою вжитку? Не зовсім. Перше використовується здебільшого на означення розмови загаль­ної, велелюдної, часом навіть пов’язаної із застіллям: У беседі була, мед-горілку пила, Веселая бесідонька, де мій милий п’є — з пісень. Друге — на означення власне розмови. Залежно від цього учасників і на­зивають: співбесідник чи співрозмовник. Засобам масової інформації треба, мабуть, віддавати перевагу саме співрозмовникові, оскільки про застілля, скажімо, в інтерв’ю, не йдеться.

Старець

Наша мова надає цьому слову лише того значення, що зафіксоване у Грінченка, — нищий. Хто намагається (а такі є!) надати йому росій­ського значення і називає немолодих українців старцями, той просто ображає людей (хоч і з іншим наголосом), бо український наголос тут — старцями.

Тяма

Сучасна літературна мова визнає в цьому плані тільки слово кмітливість. А народна мова цього глухого слова за своє не має. Віддає перевагу дзвінкому й виразному тяма. Каже: Він би й зробив, та тями йому Бог не дав (умения не хватило); Має хлопець тяму до малярства (способен к живописи); Не при тямі людина (не в себе человек). І ціла низка похідних від тяма: тямити (понимать); Учився, а не тямиш порахувати (не соображаешь); Як не тямиш — не берися (не умеешь — не берись). Також: тямовитий (смышлёный), тямущий (разбирающийся), затям собі (заруби себе на носу) тощо.
Чи не варто такому добру разом із фразеологізмами датися втямки (запомниться надолго), невтямки (невдомёк) прокласти ширшу дорогу на сторінки преси та в ефір? Це б так пожвавило їхню російськоподібну (сообразительность — кмітливість) моно­тонність.

Микола Гвоздь

За матеріалами газети "Українське слово"
Категорія: Іменник | Переглядів: 886 | Додав: Росава | Теги: русизми, українська мова, говоримо правильно, антисуржик, А українською кажуть так, пишемо правильно
Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
Код *:

Розділи сайту



Цікаві матеріали

Різдво чи день народження Христа?
Календар українців

З книгосхову

НАРОДНІ ВИШИВКИ

Пошук по сайту



     

Матеріали, що спонукають до роздумів

Мапа гостей

        free counters

Статистика

Наша кнопка

             Українські скарби. Духовна культура, міфи та легенди, історія, народна медицина...
    [Отримати код кнопки]

Друзі сайту

ЗНАТИ ЩОБ РОЗУМІТИПравий Портал Донеччини ВОРОХОБНИК: портал українців Луганщини «Сонячний зайчик» – газета дитячої творчості та спілкуваннякарате-до Червоноград-Сокаль Наше-Рідне Славянский информационный каталог Слово наше рідне - слово українське Дух Волі - суспільно-політичне інтернет-виданняКняже Місто «Незборима нація» – видання історичного клубу «Холодний яр» Aгітаційно-пропагандивний ресурсІсторична Спадщина Антії-Руси-України Родинне Дерево нашої землі Рукотвори - скарбниця майстрів Мистецька крамниця Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» решта наших друзів >>>

Пиши українськоюУкраїна у нас одна