Видатний український мовознавець Юрій Шевельов, ґрунтовно аналізуючи стан і статус української мови першої половини XX ст., мав усі підстави стверджувати: "Урядове втручання у внутрішні закони мови було радянським винаходом і новиною. Ні поляки, ні румуни, ні чехи до цього не вдавалися, як і не вдавалася царська адміністрація дореволюційної Росії. Вони всі обмежувалися на заходах зовнішнього тиску... Радянська система встановлює контроль над структурою української мови, забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й орфоепічні правила, а натомість пропагує інші, ближчі до російських або й живцем перенесені з російської мови... Боротьба відбувалася не тільки в людській психіці, а й у самій мові"
Перші два іменники перекладний Словник називає відповідниками до рос. обладатель, а третій відносить до застарілих. Виходить нелогічно: спортсмен посів якесь там місце, а звуть його власником чи володарем.
Наша думка: не зважаймо на оту хитру словникову позначку устар, а йдімо за логікою і називаймо того, що посів, — посідачем.
Водойма, водоймище
Перше з цих слів є загальною назвою для річок, озер, заток, лиманів,
басейнів та інших природних заглибин, заповнених водою. Друге вказує на
те саме, тільки більше за розміром. Скажімо, ставок називаємо водоймою, а масу вод, що їх перепинила гребля на Дніпрі, — водоймищем.
Та самоперекладачам-буквалістам (зближувачам мов) такої відмінності
мало. Вони пустили в пресу та ефір ще й третє слово (до речі,
в перекладному Словнику його нема!) — водосховище. Якби ж то його автори могли ще пояснити, від кого цю воду треба «ховати»!… Читати далі »
Нагадуємо ще раз це слово тим, хто не може позбутися російського
стереотипу. Треба казати: передплата газет і журналів, а не підписка на
газети й журнали; передплатити що, а не виписати; передплатник чого,
а не на що.
Пішохід
Так українською мовою називали колись тротуари: Раз я вийшов
в город, йду по пішоходу (Щоголів). У Західній Україні в ужитку хідник.
Візьміть на увагу: це — питомі українські слова, без жодних іноземних
запозичень типу тротуару. Що ж до людини, яка йде пішки, то її віддавна
називають пішохідець. Є ще пішаниця, піша-пішаниця, але це вже
з поезії. Русифікатори все переінакшили. Їм хай хоч тричі іноземне, аби
не українське... Читати далі »