Коли через Босфор полились води в тодішнє прісноводне озеро і залили долини навколо нього, народи переселились на вищі землі, беручі з собою сільськогосподарські і культурні пристосування. Пам’ять про потоп зберігалась в усній традиції три тисячі років до того, як виникла писемність.
Великий потоп і виникнення Чорного моря
Під час зміщення літосфери у 7562 р. до н.е. Середземне море зачерпнуло багато солоної океанічної води. У той час Чорне море було невеликим прісноводним озером. Коли ж пішло інтенсивне танення європейських льодовиків, то рівень води в Середземному морі зріс ще більше. Десь у 5600 р. до н.е. води Середземного моря прорвалися через Босфор і хлинули в те озеро.
Менш, ніж за рік, вони затопили 60 тис. кв. миль, кожного дня піднімаючи рівень тодішнього озера на шість дюймів. Ця грандіозна подія описана в книжці Вільяма Раяна i Волтера Пітмана «Ноєв потоп: нові наукові відкриття про подію, що змінила історію», яка вийшла в 1999 році.
Автори книги є старшими науковими працівниками Ламонт-Догерті Земної Обсерваторії Колумбійського Університету. Обидва вчені отримали Медаль Шепарда за визначні дослідження в галузі морської геології. Кінець Холодної війни дав змогу вченим дослідити дно Чорного моря з корабля разом із вченими-океанографами з Болгарії, Росії і Туреччини. За допомогою сучасних методів і приладів їм вдалось установити, що колись Чорне море було прісноводним озером, яке лежало на сотні метрів нижче рівня Світового океану.
На думку авторів, ця велика катастрофа викликала небувалу в історії міграцію людей. Автори зробили археологічні, генетичні і лінгвістичні дослідження і показали людські переселення з прибережжя Чорного моря в усі напрямки світу, включаючи Палестину і Месопотамію. Люди пішли до західної Європи, центральної Азії, Китаю, Єгипту і Персидської затоки. Автори вказують, що "Чорноморські люди” і були тими загадковими протошумерами, що розвинули знамениту цивілізацію в Месопотамії.
«Наше дослідження спонукає переглянути роль клімату в людській історії. До цього археологи більше зосереджували свою увагу на вивченні поведінки давніх людей на основі знарядь праці, знайдених під час розкопок, а не на більш загальній картині кліматичної зміни. Зараз у нас є робоча гіпотеза, яка відповідає всім доказам», – сказав Раян.
Використовуючи сонарне (гідролокаційне) обладнання, Раян і Пітман виявили, що берега тодішнього озера були принаймні на 140 метрів нижчими, ніж тепер має Чорне море. Вони також виявили суцільний однорідний шар мулу, який вказував на потоп. Коли зразки осадової породи підняли на поверхню, то побачили вигорілі на сонці прісноводні молюски, окам’янілі корні рослин і тріщини в похованому мулі, що вказують на те, що він колись висихав і обвітрювався.
Якби море зростало повільно протягом більше тисячі років, тоді б була популяція молюсків. Але якщо стався потоп, всі молюски мали б бути приблизно одного ж віку. В лютому 1994 року прийшли результати досліджень раковини молюска, які показали тільки 40 років різниці між молюсками в найглибших шарах води і молюсками найбільшої мілини. Була визначена дата – 5600 рік до н.е.
Далі Раян і Пітман почали дивитися на інші аспекти цієї історії. Вони консультувалися з археологами, антропологами, лінгвістами і генетиками. Їхня гіпотеза набувала форми: Чорне море було оазою, куди переселялись люди, що жили на навколишніх територіях, в холодний посушливий період, починаючи з 6200 р. до н.е. Вони обмінювалися мовами, ідеями і методами сільського господарства. Коли через Босфор полились води в тодішнє прісноводне озеро і залили долини навколо нього, народи переселились на вищі землі, беручі з собою сільськогосподарські і культурні пристосування. Пам’ять про потоп зберігалась в усній традиції три тисячі років до того, як виникла писемність.
До того, як дослідження Райена і Пітмана набуло право на існування, Чорне море і Причорноморські території не були цікавими археологам і не розглядалися ними як важлива зона в історії людства. Зараз археологи розмірковують, чи могла бути кліматична зміна загубленою ланкою в ранній історії людства того регіону. Книжка викликала археологічний інтерес до Чорного моря і надихнула іншого дослідника – Роберта Балларда (Robert Ballard), відомого світові тим, що він знайшов рештки «Титаніка», шукати подальші докази для підтвердження цієї теорії Раяна і Пітмана. Влітку 2000 року він очолював дослідницьку експедицію, під час якої було виявлено давній берег, що існував 7500 років тому. Ця дата підтверджує ідеї Пітмана і Раяна, на думку яких 7500 років тому потоп породив діаспору передової цивілізації.
Підводні дослідники знайшли нові докази Великого потопу
Понтійське озеро і землі навколо нього були затоплені солоними водами Середземного моря, в результаті чого утворилося сучасне Чорне море.
Перші докази того, що люди жили на території, що зараз покрита водами Чорного моря і яка, можливо, була затоплена Біблійним потопом, знайдені дослідниками в 2000 році. Серед знахідок, що добре збереглися, були дерев’яні колоди, дерев’яні гілки і кам’яні знаряддя.
Про це повідомив Роберт Баллард (Robert Ballard), що очолював дослідницьку експедицію на Чорне море влітку 2000 року. Його корабль стояв на північному узбережжі Туреччини західніше від Синопа.
Фредерік Ґіберт, вчений з університету Пенсильванії, який був головним археологом експедиції, сказав, що знахідки "представляють перший конкретний доказ заселення узбережжя Чорного моря перед потопом”.
"Це відкриття великої ваги, що розпочне процес переписування історії культур, які існували на цій ключовій території — між Європою, Азією і давнім Середнім Сходом”, — сказав Гіберт. Залишки людського проживання були знайдені на більше ніж 300-футовій глибині води на території близько 12 миль від північного узбережжя Туреччини.
Багато давніх культур Середнього Сходу мають легенди Великого потопу, включаючи історію Ноя в Біблії. А дослідники Колумбійського університету Вільям Раян (William Ryan) і Волтер Пітман (Walter Pittman) навіть написали книжку «Ноєв потоп: нові наукові відкриття про подію, що змінила історію», яка вийшла в 1999 році .
В книжці йдеться про те, як після танення Європейських льодовиків солоні води Середземного моря десь у 5600 р. до н.е. хлинули через Босфорську протоку, яка нагадувала своєрідну дамбу, і влилися в мале прісноводне озеро, затоплюючи навколишні землі.
Баллард знайшов вказівки на давню берегову лінію, віддалену на кілька миль від сучасного узбережжя Чорного моря. Нове відкриття доводить те, що колись люди жили в тому затопленому нині регіоні. Белард вивчив ракушки, знайдені вздовж давньої берегової лінії, і виявив два типи. Одна група представляє собою тип прісноводних ракушок, в той час, як другий тип — раковини молюсків солоної води.
Раковинам молюсків з солоної води — 6500 років, а всім прісноводним ракушкам — 7 тис. років і більше. "Отже ми знаємо, що була раптова і драматична зміна прісноводного озера на солоне море 7 тис. років тому. І ми знаємо, що в результаті того потопу величезна територія землі пішла під воду. А тепер ми знаємо, що та земля була заселена людьми. Чого ми не знаємо, так це того, що то були за люди і наскільки великими були їхні поселення”, — сказав він.
Використовуючи підводні кораблі на дистанційному управлінні з камерами, Баллард визначив місце розташування долин колишніх річок під водою моря. В долині була зруйнована будівля, залишки якої включають дерев’яні колоди, що були оброблені вручну.
Як зазначив Баллард, цілком очевидно, що споруда була збудована людьми і була характерною для кам’яного віку. Подібні конструкції будували 7 тис. років тому на території теперішньої Туреччини. В цій будівлі було кам’яне долото і два інших кам’яних робочих інструменти з дірочками, просвердленими в них.
Відкриття було зроблено в територіальних водах Туреччини, а представник управління пам’яток і музеїв Туреччини був присутнім на дослідницькому кораблі.
Баллард відомий тим, що він знайшов залишки кораблів "Титанік”, "Бісмарк” і "Йорктаун”. Його експедиція фінансувалася Національним географічним товариством, яке планує книгу і телепрограму на основі Баллардових досліджень Чорного моря.
Фільм про дослідження морського дна поблизу Туреччини бачив, цікаве також дослідження на моделі Босфорської протоки (прорив води з Середземного моря). Той хто бував у Криму, наприклад на півострові Тарханкут, міг спостерігати структуру берега, який повільно руйнує морська вода (за рахунок хвиль). Так от оголюється так званий "ракушняк" якому мабуть значно більше тисяч років ніж відкладення на дні Чорного моря... тобто колись це було дно світового океану. Пірнаючі далеко від берега дійсно немає слідів тривалого відкладення органіки на дні моря... В історичному плані необхідно зробити корегування в плані заселення наприклад того ж Кримського півострова. Звідки взялися кімерійці і куди вони зникли? І багато цікавих питань.
Переглянути схожі матеріали 
Далі Раян і Пітман почали дивитися на інші аспекти цієї історії. Вони консультувалися з археологами, антропологами, лінгвістами і генетиками. Їхня гіпотеза набувала форми: Чорне море було оазою, куди переселялись люди, що жили на навколишніх територіях, в холодний посушливий період, починаючи з 6200 р. до н.е. Вони обмінювалися мовами, ідеями і методами сільського господарства. Коли через Босфор полились води в тодішнє прісноводне озеро і залили долини навколо нього, народи переселились на вищі землі, беручі з собою сільськогосподарські і культурні пристосування. Пам’ять про потоп зберігалась в усній традиції три тисячі років до того, як виникла писемність.
Понтійське озеро і землі навколо нього були затоплені солоними водами Середземного моря, в результаті чого утворилося сучасне Чорне море.
З книгосхову
Пошук по сайту
