Здавна житло в селі прикрашали картинами і рушниками. Рушник на стіні –
давній звичай. Із сивої давнини і до наших днів, у радості і в горі, він
став частиною народного буття. Простий, із грубого полотна утиральник
вішали в кожній хаті біля порогу – він був завжди "під рукою". Через це
він і отримав таку собі назву.
Рушник для прикрашання хати називається "кільковий", бо вішали їх в
давнину над
вікнами, у простінках між вікнами на спеціально вбиті в стіну кілочки.
Рушниками також обрамляють ікони в парадному кутку хати . Ці рушники
називаються – божники і головна їхня характеристика це те, що в цих
рушниках лише з однієї сторони багата кайма.
Рушник оберігає хату від ворожих сил...
Орнамент виник задовго до появи писемності. Це підтверджується тим, що навіть древня людина, що одягалася у шкури тварин, зігрівалася біля багаття, рила собі для житла землянки, прикрашала орнаментом предмети домашнього ужитку. На глиняних посудинах, знаряддя праці давніх людей можна побачити найпростіші візерунки: точки, прямі, хвилясті лінії, ромби.
Багато таємниць можуть розкрити давні орнаменти. Розгадуючи їх, ми починаємо розуміти, що мова символів предків передавала нам своє ставлення до природи. Схиляючись перед нею, як би просячи в неї милості, захисту, заступництва, древній майстер виводив рукою своєрідні заклинання у вигляді орнаменту.
Вишивка — це
не лише майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця
вірувань, звичаїв, обрядів, духовних устремлінь, інтелекту українського народу.
Численні орнаментальні зображення тварин, птахів, рослин, дерев, квітів
стверджують, що наші предки обожнювали їх, опоетизовували природу не лише у
фольклорі, а й у декоративному мистецтві. Наприклад, рушники з вишитими
зображеннями голубів, півнів, коней, хрестиків тощо були своєрідними оберегами,
що захищали людину від злих сил. Вагоме значення мала й кольорова символіка
(червоний – любов, жага, світло, боротьба; чорний – смуток, нещастя, горе,
смерть; зелений – весна, буяння, оновлення, життя тощо).
З книгосхову
Пошук по сайту
