Українські скарби

У часи Київської Русі мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалося. Орнаментальні мотиви українських вишивок сягають своїм корінням у місцеву флору та фауну, в історичну традицію.

 

У давнину основні орнаментальні мотиви відображали елементи символіки різних стародавніх культів. Протягом багатовікової історії мистецтва вишивання прямий, безпосередній зміст символічних зображень поступово стирався. Однак, хоча орнаментальні форми дійшли до нас дещо трансформованими, можливо, більш абстрактними, символіка їх в основному збереглася завдяки традиції.

 

Традиційною прикрасою українського народного житла був вишиваний рушник. Орнаментований рушник – неодмінний атрибут багатьох народних обрядів та звичаїв. Він використовується в сучасних обрядах весілля, при зустрічі дорогих гостей хлібом-сіллю та ін. Оздоблення рушників – це невичерпна скарбниця народної фантазії.

 

Орнамент виник задовго до появи писемності. Це підтверджується тим, що навіть древня людина, що одягалася у шкури тварин, зігрівалася біля багаття, рила собі для житла землянки, прикрашала орнаментом предмети домашнього ужитку. На глиняних посудинах, знаряддя праці давніх людей можна побачити найпростіші візерунки: точки, прямі, хвилясті лінії, ромби.

Відомо, що древня людина була мисливцем. Вона знала, що сила звіра полягала в бивні - це його зброя. Бивні або його зріз малювали у вигляді ромба. Цей знак містив в собі силу і могутність. Тому стародавня людина малювала його на своєму тілі, предмети, які його оточували.

Набігають один на одного ромби - знак щасливого полювання, удачі, знак життя, родючості. Для того щоб поля були щедрі на врожай, чоловік просив у Неба, Сонця і Землі удачі, творив заклинання. Для цього він повторював візерунки.

- Хвилясті лінії символізували воду;

- Горизонтальні - землю;

- Косі - дощ, що перетинає шлях до сонця;

- Точки між ними - зерна, кинуті в неї.

Багато таємниць можуть розкрити давні орнаменти. Розгадуючи їх, ми починаємо розуміти, що мова символів предків передавала нам своє ставлення до природи. Схиляючись перед нею, як би просячи в неї милості, захисту, заступництва, древній майстер виводив рукою своєрідні заклинання у вигляді орнаменту.

Зауважимо, що народ ретельно відбирав з безлічі знаків і дбайливо зберігав лише ті, що, на його думку, сприяли блага, гарному врожаю, достатку, удачі.