Гарбуз звичайний (Cucurbita pepo)
гарбуз столовий, кабак;
тыква обыкновенная
Цвіте протягом червня-серпня
В науковій медицині використовують насіння, в народній - м"якуш плода та плодоніжки.
Цілюща дія
Гарбузове насіння виявляє гельмінтогінну дію і використовується як засіб проти стьожкових і круглих глистів. За актвністю воно поступається дріоптерису чоловічому, але має перевагу в тому, що не виявляє токсичного впливу на організм, і тому його можна призначати дітям, хворим похилого віку та вагітним. Лікування гарбузовим насінням, щоб позбутися стьожкових глистів, має свої особливості. За 2 дні до його початку необхідно щоранку ставити клізму, а напередодні увечері прийняти сольове проносне. Наступного дня натщесерце вживають приготовлені з гарбузового насіння ліки. Перед вживанням насіння очищають від лушпиння, слідкуючи за тим, щоб сіро-зелена шкірочка залишалася на насінні, розтирають у ступці з водою або молоком до утворення кашки, додають півсклянки цукру, меду або варення і споживають лежачи протягом двох годин невеличкими порціями (для дорослих потрібно 300 гр насіння, дітям 5-7 років - 100 грам, 8-10 років - 150 гр, 10-15 років - 200-250грам). Через 3-4 години після прийому останньої порції приймають проносне, а через півгодини обоов"язково ставлять клізму.
У поєднанні з іншими лікарськими рослинами і конопляним сім"ям гарбузове насіння використовується в народній медицині при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів, зокрема при появі крові в сечі внаслідок спазматичних явищ. Використовують гарбузове насіння і як сечогінний засіб (їдять 2-3 склянки насіння за день).
М"якуш гарбуза використовують як сечогінний, жовчогінний і послаблюючий засіб. Вживання м"якуша (сирого по 0,5 кг, вареного - 1,5-2 кг за день) показане при хронічних запорах, хворобах серця, що супроводяться набряками, подагрі, хронічних формах пієлонефриту і холециститу, при хронічних колітах і ентероколітах у стадії нерізкого загострення. Сік з м"якуші гарбуза п"ють при блюванні у вагітних, він заспокоює й покращує сон.
Зовнішньо м"куш використовують при опіках, для лікування екземи та запальних вогнищ на шкірі, як фітотерапевтичний засіб у косметиці. Відвар гарбузових черешків (хвостиків) має діуретичну здатність і рекомендується при серцевих та ниркових захворюваннях з набряками, при гіпертонічній хворобі, порушенні обміну речовин.
Відваром гарбузових квіток лікують гнійні рани.
Лікарські форми та застосування
ВНУТРІШНЬО - очищене сире насіння з сіро-зеленою шкірочкою для дегельмітації та профілактики різних стьожкових глистів та як сечогінний засіб (способи застосування і дози див. у розділі "Цілюща дія");
сік м"якуша по 2 стол. ложки 3 рази на день як сечогінний засіб або по 1 склянці 3 рази на день при хворобах печінки і нирок;
відвар черешків (20 г на 400 мл окропу) по півсклянки 4 рази на день;
2 склянки суміші насіння гарбуза і конопляного сім"я, взятих порівну, готують як емульсію на трьох склянках окропу (розтирають у ступці і при постійному перемішуванні доливають окріп, проціджують) і випивають за день рівними порціями;
4 стол. ложки суміші гарбузового насіння (20 г), конопляного сім"я (20 г), листя ожини сизої (20 г), квіток липи серцелистої (20 г), бузини чорної (20 г), ромашки лікарської (10 г), трави звіробою звичайного (20 г) і насіня льону звичайного (20 г) заварюють 0,5 л окропу, настоюють 1 годину і випивають за день в 4 прийоми.
ЗОВНІШНЬО - м"якуш накладають на уражені ділянки шкіри;
маска на обличчя при сухості шкіри: 2 стол. ложки вареного м"якуша гарбуза старанно змішують з однією ложкою оливкової або мигдальної олії і одержану суміш наносять на обличчя; через 20 хвилин змивають теплою водою, а потім одразу ж холодною.
Гарбузи вирощували у кожному без винятку селянському господарстві.
Печений або варений гарбуз споживали майже цілорічно - завдяки
можливості тривалого зберігання. Гарбузяну кашу готували у такий
спосіб: очищений від насіння та шкірки гарбуз різали на невеликі
шматки, заливали коров'ячим, а в піст маковим чи конопляним молоком і
варили до готовності. Приварене пшоно з'єднували з вареним гарбузом в
однаковому співвідношенні, розмішували й запікали. Готували гарбузяну
кашу і запечену з яйцями - запіканку, бабку.
Запечена гарбузяна каша була атрибутом недільного меню, а звичайну
готували на повсякдень. У наші дні гарбузяну кашу роблять також із
рисом або манною крупою.
Якщо натерти гарбуз, яблуко,
моркву в рівних пропорціях на грубій терці, перемішати, заправити
сметаною (хоча це не обов'язково - усі складники пускають сік), медом (для
солодкоїжок), посипати різаними горіхами, то буде дуже смачний салат))
З гарбуза можна приготувати чимало страв, випікати млинці чи зварити варення.
|
Розділи сайту
Цікаві матеріали
