1958 року в москві видали "Кобзар" з майже всіма поетичними творами Тараса Шевченка. Порівнюючи московський переклад з українським оригіналом, переконуємося у фальшуванні творів Шевченка. Наведемо кілька прикладів російського перекладу слів "москаль" і "московський", що їх часто вживає у своїх творах поет.
Кожен з нас пригадує початок поеми "Катерина": "Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями". Офіційні більшовицькі коментарі стверджують, що "москаль" - це "солдат". Але це слово, як ми знаємо, Шевченко вживає в інших місцях для позначення національності. І тут московські перекладачі, супроти всяких засад перекладу, обходять це слово, аби тільки не образити почуття своїх читачів. У такий спосіб сфальшовано не лише поетичні образи, а й думки Шевченка.
Отже, приклади з "Розритої могили". В оригіналі: Ой, Богдане! Нерозумний сину! Подивись тепер на матір, На свою Вкраїну! Якби була знала, У колисці б задушила, Під серцем приспала...
У перекладі: О, Богдан мой, сын мой милый! Горе мне с тобою, Что ты сделал, неразумный, С матерью родною? О, Богдан, когда б я знала, Что мне жизнь судила, Я бы тебя в колыбели насмерть задушила.
В оригіналі: А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалі Господарювати...
У перекладі: Но растет уж перевертень... Вырастет, поможет Он хозяйничать в отчизне чужаку...
У поемі "Сон", де є такі Шевченкові слова: То город безкраїй, Чи то турецький, Чи то німецький, А може, то й московський...
У російському перекладі: В тот город - не знаю - То ли турецкий? То ли немецкий? А может быть, что и русский!
В оригіналі: Ото дурний! А ще й битий На квиток повірив Москалеві. От і читай, І йми ти їм віри!
Російський переклад: Вот дурак! Расписке поверил Чиновничьей! Вот и читай их, Не теряя веры!
В оригіналі: Може, Москва випила (Україну) І Дніпро спустила В синє море, розкопала Високі могили - Нашу славу?
Перекладачі сфальшували так: МОжет, выжжена Украина? Может Днепр спустили В сине море? Раскопали Курганы - могилы, нашу славу?
В оригіналі: А межи ними і землячки Де-де проглядають. По-московськи так і ріжуть, Сміються та лають Батьків своїх, що змалечку Цвенькать не навчили По-німецьки, - а то тепер І кисни в чорнилах! П'явки! П'явки! Може, батько Останню корову Жидам продав, доки вивчив Московської мови. Україно! Україно! Оце твої діти, Твої квіти молодії, Чорнилом политі, Московською блекотою В німецьких теплицях Заглушені! Плач Україно! Бездітна вдовице!
Перекладено: А меж ими и землячки Кое-где мелькают, По-господски так и чешут Да отцов ругают, Что те, мол не обучили Деток своих малых По-немецки, - а теперь вот И кисни в чернилах! Пиявки, пиявки! Отец, может, Последней лишился Коровеньки, чтоб ты русской Грамоте учился. Украина! Это твои сыновья родные, Чернилами политы, Под царевой беленой А немецких темницах Заглохшие! Плачь, Украина! Сирая вдовица!
Поему "Великий льох" теж сфальшовано, прозаяк вона є гострим обвинуваченням Москві за лихоліття в Україні: Як все москаль позабирає, Як розкопа великий льох.
Перекладачі огидно змінили на: Когда начальство раскопает И славный обкрадет подвал...
У Шевченка: Як Батурин славний Москва вночі запалила...
Перекладачі сфальшували так: Как батурин славный Рать царева подпалила... ......... Ну, а в твоїй Московщині Є чим похвалиться? Чи чортма й тепер нічого?
Перекладено: А в той земле царевой есть ли чем питаться? Или черт знает, Как убого?
Читаємо у Шевченка: Січ... жидвою поросла. Та й москаль незгірша штука: Добре вміє гріти руки!
Перекладачі змінили на: Сечь Немчугою обросла. Русские царевы слуги Тоже греть умеют руки!
В поезії "Стоїть в селі Суботові" є такі Шевченкові слова: Москалики, що заздрили, То все очухрали...-
Сфальшували на: Царских слуг объяла зависть, Все поразоряли.
А в поезії "Чигирине, Чигирине" є слова: За що ж боролись ми з ляхами? За що ж ми різались з ордами? За що скородили списами Московські ребра?
Московські перекладачі сфальшували так: За что же панов рубили? Орду бесчисленную били? И острой пикой боронили Татарам ребра?
Не пожаліли перекладачі й поезії "Сліпий", де є такі слова: Як січ руйнували, Як москалі серебро, злато і свічі забирали з покрови... Ляхи були - усе взяли. Кров повипивали! А москалі світ Божий В пута закували...
Російською читаємо: Как Сечь разодрали, По церквам оклады-ризы, Свечи забирали. Шляхта была ы все взяла, кровь повыпивала. А царица даже воздух В цепи заковала.
Звісно, поетів вислів "москаль" може означати не лише "солдат", як у "Катерині", а й національність. Може, саме тому в російському перекладі вжито слово "русский". Але чистим фальшуванням позначено ті місця перекладу, де слово "московський" замінено на "царский", "царица", "крепкий" та ін.. Безсоромне фальшування Шевченка і в тім, що перекладач не хоче показати ненависті Шевченка до москви і просто пропускає слова "Москва", "московський" або замінює іншими словами, як от: "Москва випалила Україну і Дніпро спустила в синє море". Коли ж українці "скородили списами московські ребра"у перекладача - татарські. Як же безбарвно і фальшиво перекладено Шевченкове "степи мої запродані жидові, німоті" - "овладели чужеземцы моими степьями".
Як доказ, що Тарас Шевченко словом "москалі" окреслював увесь московський народ, наведемо цитату з передмови Шевченка до другогог видання "Кобзаря" 1847 р. (цитуємо не за якимось "сфальшованим" виданням "буржуазних націоналістів", а за повним зібранням творів Шевченка, виданим Академією Наук у Києві 1939 р., том 1, с.374-375): "Чую, а іноді читаю: ляхи друкують, чехи, серби, болгари, черногори, москалі - всі друкують, а в нас ані телень, неначе всім заціпило... А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму".
Коли Шевченко виокремлює москалів з інших народів, то це найкращий доказ, що він мав на увазі цілий народ, а не лише царя, царську вояччину, царський бюрократичний апарат, як це подавали московські перекладачі. Цікавий теж порядок, у якому Шевченко перераховуєназвані народи. Схоже, що у тій черзі москалі не випадково на останньому місці - це свідчення справжнього ставлення Шевченка до названого народу.
Фальсифікуючи Шевченка, спотворюючи світлу пам'ять про нього, Москва ставила перед собою мету поховати вдруге Великого Кобзаря, цим разом уже в духовно-ідеальному розумінні, тобто відірвати Шевченка від українського народу. Тільки так вона могла остаточно змосковщити і поневолити Україну.
Переглянути схожі матеріали 
1958 року в москві видали "Кобзар" з майже всіма поетичними творами Тараса Шевченка. Порівнюючи московський переклад з українським оригіналом, переконуємося у фальшуванні творів Шевченка. Наведемо кілька прикладів російського перекладу слів "москаль" і "московський", що їх часто вживає у своїх творах поет.
Пошук по сайту
Матеріали, що спонукають до роздумів
