Українські скарби

Неділя, 28.05.2017, 03:02

Вітаю Вас Подорожній | RSS | Чільна сторінка | Статті | Реєстрація | Вхід

Чільна сторінка » Статті » » Духовна культура українців

Восьмикутна українська зірка
З давніх давен зоряне небо полонило уявлення землян. Кожний пра/народ зі своїми геокліматичними умовами уявляв будову небосхилу, причини та спосіб існування зірок, тьмяного Місяця та яскравого Небесного Вогню. Поколіннями формувалися міти, легенди, перекази до їхнього походження і призначення, встановлювалася усталеність їх назви. Обов’язковим елементом при зображенні нашого світила – «Сонця» (Солуні, Сурожа, Яруні, ЯрБога, Купайла, Хорса,..) – були промені.

Для давніх арійців було притаманне зображення парної кількості променів – 4, 8, 12, котрі симетрично вкладалися довкола кола, як доказ стійкості та симетрії*. Підтвердженням цього також коло Свароже, котре графічно відображувало порядок розташування основних свят річного кола – Рідздво(х) Дажбожича (зимового сонцестояння), Великдень (весняного рівнодення), Купайло (літнього сонцестояння), Світовида (осіннього рівнодення). Солярні знаки слугували як обереги, їх використовували як осібно, але й як елементи орнаменту у всіх різновидах ужиткового мистецтва: в різьбленні, малярстві-росписах, писанкарстві, вишивках, кераміці тощо.

В основі графічної побудови простежується два накладених, але розведених між собою під кутом 45º хреса (хреста), що утворює 8-ми кутну зірку.

 ОБЕРІГ НЕБЕСНОГО СВІТИЛА

Первісна людина розуміла, що в умовах льодовиків Небесне Світило було джерелом зачину життя у всіх його формах. Після відходу льодовика близько 10 тис.р.до нашої доби і зміною клімату, тобто  від мезоліту, може й раніше, насельники території сучасної України вже свідомо обожнювали Дателя Життя. Арійська пракультура вже тоді заклала пошанування до вічно/циклічного переможця холоду, морозу, снігу, хуртовини. Так формувалося побожне ставлення і введення його в образи символів, мітологію, врешті й теологію. Хоча треба завважити, що солярні знаки були пошановувані предками відомих багатьох сучасних народів світу.  

Щодо його проукраїнської назви – не все так просто.

Навіть за простежуваний часоплин останніх тисячоліть можемо спо-стерігати кільканадцять назв нашого Світила, серед котрих лише за християнський час вони устоялися в означення – СОНЦЕ. Для автора воно не сприйнятне і, властиво, з причини його невідповідної етимології та семантики. Адже, з вербальним «розщепленням» цього слова явно бачимо провокацію: СОН-ЦЕ, ЦЕ-СОН – тобто, НЕРЕАЛЬНІСТЬ, ФАНТОМ. Така випадковість була неможлива, адже мова творилася природно, універсально і досконало. Причину такої аномалії вбачаю в наступному.

За переважною схильністю грамотних літописців-церковників, котрі задавали спрямованість у літературному становленні української мови з поширенням і усталенням християнства в Україні, можна стверджувати, що цей словотвір штучного походження зі значенням приниженості. Для цього твердження можна знайти достатньо підстав, але не є предметом цього подання.

Принаймні, у «ВЕЛЕС КНИЗІ» («Волховник». Г.Лозко) знаходимо такі означення Світлодателя:

СЛОНЦЕ, СЛОНЦЕВЪ, а також СУНА, СУНЕ, СУНЪ, СУНІЕ, СУНЬ, СУНЬЦЕ (сучасна назва сербською мовою), СУРЕНЬ, СУРІА, СУРІЕ, ЯСНУНЕ, ЯСУНЕ, ЯСУНЬ.  А з тим, що небесне світило мало 4-и окремих означення відповідно пори року маємо інші написання: ДАБО, ДАБОЫ, ДАЖБА, ДАЖБО, ДАЖБУ, ДАЖЕ, ДАЖДЬБОГЪ, ДАЖЬБА, ДАЖЬБГУ, ДАЖЬБО, ДАЖЬБОВЫ, ДАЖЬБОМ, ДАЖЬБУ, ДАЖЬДЕ, ДЖБО, ДЕЖБО, ЯР, ЯРЪБГЪ, КОУПАЛ, КОУПАЛИЦ, КОУПАЛО (імена), КУПАЛБГ, КУПАЛВА, КУПАВЕЦЬ, ХОРА,ХОРС, ХРСУ, ХЪРС.

У Б.Яценка («Індоєвропа». 1994) знаходимо СОНМА, СУРЕ. Там же пояснюється: «Сур'я-Сонце,.. санскритське Сур'я вживається в двох значеннях – «сонце» і «цар». Так само, як сонце має епітет «Сурадж», де «радж» знову-таки «цар», а Су – приставка, яка надає основному слову вищого ступеня якості».

Це до того, що світило, до котрого, передусім, ставимося, як до астрономічного об’єкту, кліматичного чинника колись було ставлення іншого розуміння.

А давнє розмаїття фонетично-графічного означення спричинене іще не унормованим письмом, в котрому автори «ВК» кожний мав «свою» транскрипцію, й існуванням тоді відмінними говірками. В науці такі видозміни називаються ДИВЕРГЕНЦІЯМИ – «перетворення діалектів однієї мови на окремі мови; перетворення варіантів однієї фонеми на окремі фонеми».

Така кількість говорить також про надзвичайне ставлення наших дохристиянських предків до Яруні-Дажбога, про його сезонну відмінність (в ескімосів, наприклад, існує біля 40 синонімічних означень СНІГУ) отже й властивість. Принаймні, відомо, що зимове Світило – це ДажБо,… Весняне – ЯръБгъ,… Літнє – КупалБг,… Осіннє – Хорс. І все це з різними варіаціями.



Варто згадати і про графічне відображення.

Прямі промені для візуального образу в стані руху, «перекочування» часом малювалися, карбувалися, вишивалися,.. загнутими в бік, власне, зліва-праворуч, у напрямку руху Небесного Світила, Його «кочення». За котрим лишаються протуберанці загнуті у напрямку годинникової стрілки. Що надавало свастичний образ найдавнішого сонячного зображення – ХРЕСА у КОЛІ (хреста у колі - Росава).

Щодо Сварги-Свастики, котра, до речі, є універсальним космічним знаком, – це тема для окремого розгляду…

Красицький Ярослав

Джерело



Категорія: Духовна культура українців | Додав: Росава (13.03.2012) | Автор: Красицький Ярослав
Переглядів: 8841 | Коментарі: 11 | Теги: | Рейтинг: 5.0/2 | Теги: Восьмикутна українська зірка
Переглянути схожі матеріали







Всього коментарів: 11
1 kim-ua   (24.04.2011 18:31)
Зірка РА, Алатир, священний камінь - центр ВСЕСВІТУ... цікаво чому один ромб чорний, а інші червоні?

2 kim-ua   (24.04.2011 18:35)
Цікава стаття і коментарі Світовита Пашника - (вважаю, що інформацію з цього сайту можна вважати достовірною). Ношу цей ОБЕРІГ. Цікаво чи не є походження слова АЛАТИР - алтар... іудейським...?

3 Росава   (24.04.2011 19:57)
Quote
Цікаво чи не є походження слова АЛАТИР - алтар... іудейським...?

Знаєте, а мене вже дістали ВСІ спроби вдалі та невдалі в УСЬОМУ шукати/знаходити щось жидівське!!!
Київ он також, по деяким версіям, заснували жиди. Та що там Київ - Трипіьська культура виявляється була симітською!!!
Може вже доста шукати в усьому жидівство?! cry

4 kim-ua   (24.04.2011 21:17)
та ні я не стверджую про це, просто колись чув про це...

5 Umarex Walther   (25.04.2011 20:15)
<<цікаво чому один ромб чорний, а інші червоні?>> так чому ж???
Відповідь: Я не є писанкаркою, не знаюся на символах, котрі пишуться на писанках...

+1   Спам
6 SeWIR   (29.04.2011 13:12)
Якщо зображати Алатир у вигляді фракталу а саме... множити кожен наступний шар малюнку на 2... 2-4-8-16-32-64... то отримаємо цікаву річь))) Навіть жидівський Маген дауд (зарка давида) не є чисто жидівським візерунком... вони її запозичили (напувши її своїм змістом)
Чорний ромб позначення землі... фізичної ділянки... червоний кількість живих осіб... як варіант... універсальна природна симетрія... двоє батьків та пятеро дітей.
Алатир також зутрічається у арабів... він є познакою їх бога (до мухамеда ибн Абд Аллаха - як варіант одного з верховних богів кочевницького пантеону, так і вже при ньому)

7 Росава   (29.04.2011 16:36)
SeWIR, дякую smile
Статтям сайту, як бачиш, дуже не вистачає твоїх коментарів та досліджень sad

8 kim-ua   (02.05.2011 23:49)
///...АЛАТИР (олтар, алатар, вівтар) – 1. Священний "живий камінь", що лежить у Вирії посеред світу. На ньому росте Дерево Життя. З-під священного каменя по всьому світу розходиться безкінечна кількість живих зародків, від нього течуть цілющі ріки. За легендою, А. походить від яйця, яке зніс першобог давніх українців Сокіл-Род. А. уособлює могутність і невмирущість плодючої творчої сили життя. Та міць і сила криється в незліченній і безконечній кількості живих зародків і бруньок, що лежать під священним каменем, якими щовесни Дажбог засіває землю і людство. 2. У стародавніх українців-язичників А. - священне місце, на якому приносили жертви богам. За первісної доби алатирі-вівтарі містилися просто неба на верхів'ях гір, високих пагорбах і берегах рік, на лісових галявинах тощо. З розвитком будівництва, етнокультури А. перенесено в язичницькі храми – Капища, де зайняли почесне місце перед скульптурними зображеннями Богів. 3. У сучасних святинях вівтарем називають передню частину храму, а також Престол на якому зберігаються священні речі.../// - це з словника етнографічного...

9 kim-ua   (02.05.2011 23:54)
Дослідники фольклору давно відзначали, що "камінь Алатир" пов'язаний з Балтійським регіоном. Вказували і на те, що Балтійське море іноді називалося Алатирському морем. Але при цьому вважалося, що легенди про камінь сходять до стародавніх уявленням про бурштині. В. Даль також пов'язував слово "алатир -- алабор "з позначенням бурштину. Однак можна запропонувати більш близьку аналогію, яка напрошується сама собою.
В німецької землі Мекленбург лежить острів Рюген, найбільший на Балтійському морі. З стародавньої мови його назва дослівно перекладається як "Ругскій". Донемецкім населенням тут були руси (в германомовних документах їх називали ругамі), яких вважали корінними жителями острова з найдавніших часів. Наприклад, готський історик Йордан писав про війну готовий з ульмеругамі, тобто з "острівними ругамі", - так могли назвати тільки русів з Рюгена і сусідніх островів.
В 1325 році острів потрапив до складу Померанії, а в середині XVII століття відійшов до Швеції. З 1815 за рішенням Віденського конгресу Рюген став належати Прусії.
Острів Рюген складається з крейдяних порід, порослих буйною рослинністю. Туристи, які приїжджають сюди неодмінно відправляються на екскурсію до величних білим скелі, нависаючим над морем.
Особливою визначною пам'яткою є крейдяна скеля "Королівський трон" (Konigstuhl), що підноситься над морем на 180 метрів. За старою легендою, щоб підтвердити свій титул і право на владу, майбутній король повинен був з боку моря піднятися від її підніжжя до вершини. Священна біла скеля як би стверджувала своїм непорушним величчю священне право. Пам'ять про "білому камені алатир "збереглася в українській традиції з тих часів.
Північна край острова Рюген далеко видається в море. Мис зі стрімкими крейдяними кручами ще в давнину отримав назву Аркона, яке дослівно означає "біла гора" (від інд-європ. ar, arya - білий, благородний і кон' -- гора). У давнину на Аркон знаходився храм Святовита, якому приносили дари правителі сусідніх держав і жертвували частину товарів купці.

10 kim-ua   (03.05.2011 00:12)
Алатир (алатир-камінь, алатар, алтар, олтар, вівтар) – священний "живий" камінь, що лежить у Вирії під "першодеревом світу" Прадубом. Алатир уособлює могутність і невмирущість творчої сили. З священним каменем Вирію давньоукраїнські жерці - волхви пов’язували своє вчення про безсмертя (Плачинда).

+1   Спам
11 SeWIR   (03.05.2011 12:13)
Не бачу звязку між Алатирем та Dzīntar (бурштин по куршскі)... Що таке Алабор цей взагалі? Якесь угро-мордовське слово... яке воно відношення має до балтів взагалі?
До Аркони чи то Рюгена... на тій жеж балтійській Рюг це жито... злакова культура. Якщо людей називали Рюгами то їх справою було землеробство... про що і зараз свідчать поля на Арконі)))) По-балтські Аркона може означати декілька варіантів... 1. Ар Коня - конусносноподібна, клиновидна... 2. Аркон співзвучне з Паркон... або Перкон... тобто тотожне Перуну... як основному богові, капище якого має місце на Рюгені. Доречі про білі скелі... Назва Балта якраз і позначає білий колір... Балти - тобто білі. Скелі чи гори на балтійській будуть - Кальні або Клінтскальні.
А Алатир це символ який має значно ширше розповсюдження і зустрічається як у корінних американців та арабів так і у нас... Алатир це графічноматематичний символ який є простим графічним кресленням певної структури... якої то вже інша мова.


Ім'я *:
Email:
Код *:

Розділи сайту



Цікаві матеріали

Календар українців
Голод 1946-1947 років в Україні

З книгосхову

ЗАГАДКИ КОЗАЦЬКИХ ХАРАКТЕРНИКІВ. Тарас Каляндрук

Пошук по сайту



     

Матеріали, що спонукають до роздумів

Мапа гостей

        free counters

Статистика

Наша кнопка

             Українські скарби. Духовна культура, міфи та легенди, історія, народна медицина...
    [Отримати код кнопки]

Друзі сайту

ЗНАТИ ЩОБ РОЗУМІТИПравий Портал Донеччини ВОРОХОБНИК: портал українців Луганщини «Сонячний зайчик» – газета дитячої творчості та спілкуваннякарате-до Червоноград-Сокаль Наше-Рідне Славянский информационный каталог Слово наше рідне - слово українське Дух Волі - суспільно-політичне інтернет-виданняКняже Місто «Незборима нація» – видання історичного клубу «Холодний яр» Aгітаційно-пропагандивний ресурсІсторична Спадщина Антії-Руси-України Родинне Дерево нашої землі Рукотвори - скарбниця майстрів Мистецька крамниця Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» решта наших друзів >>>

Пиши українськоюУкраїна у нас одна