Українські скарби

П'ятниця, 21.07.2017, 04:36

Вітаю Вас Подорожній | RSS | Чільна сторінка | | Реєстрація | Вхід

Чільна сторінка » А-ба-ба-га-ла-ма-га » Іменник
19:44

А українською кажуть так...

Власник, володар. А чому не посідач?

Перші два іменники перекладний Словник називає відповідниками до рос. обладатель, а третій відносить до застарілих. Виходить нелогічно: спортсмен посів якесь там місце, а звуть його власником чи володарем.

Наша думка: не зважаймо на оту хитру словникову позначку устар, а йдімо за логікою і називаймо того, що посів, — посідачем.

Водойма, водоймище

Перше з цих слів є загальною назвою для річок, озер, заток, лиманів, басейнів та інших природних заглибин, заповнених водою. Друге вказує на те саме, тільки більше за розміром. Скажімо, ставок називаємо водоймою, а масу вод, що їх перепинила гребля на Дніпрі, — водоймищем.

Та самоперекладачам-буквалістам (зближувачам мов) такої відмінності мало. Вони пустили в пресу та ефір ще й третє слово (до речі, в перекладному Словнику його нема!) — водосховище. Якби ж то його автори могли ще пояснити, від кого цю воду треба «ховати»!…

Вожай, вожак чи ватажок?

Вожаєм Грінченко називає передовое животное в стаде. Ватажок, за його визначенням, — це предводитель, атаман, начальник, як-от читаємо й у Шевченка: Хто ватажком піде перед вами?

Висновок для сучасних літераторів: у зграї, череді, отарі, стаді — вожай; керівник людського колективу — ватажок. А вожак — це не більше ніж пряме нав’язування російщини українським текстам.

Вираз чи вислів?

Росіяни передають ці поняття одним словом — выражение. Очевидно, під цим впливом і назвали І. О. Вирган і М. М. Пилинська свою працю (Харків: Прапор, 2002) «Словник сталих виразів». А мусили б написати сталих висловів, бо все в нашій мові, що пов’язується зі словами, має лунати як вислів. Це видно й з паралелі:

рос.
укр.
выражение лица вираз обличчя
извините за выражение даруйте на слові
нелитературное выражение нелітературний вислів
читать с выражением читати виразно ( а  не з  виразом , що є  неприхованим русизмом )

 

Вузол чи ґудз?

Про перший з цих іменників Словник синонімів української мови (К.: Наукова думка, 1999) розповідає (т. І, с. 316), що це — затягнута петля на мотузку, шнурку. Неправда! Українці на мотузках, шнурках, нитках зав’язують ҐУДЗИ! Ось приклади.

З НАРОДНОЇ МОВИ: Як дівчина шиє, і в неї на нитці ґудзи в’яжуться — скоро заміж оддасться (прикмета); Я ж тобі казала шнурки ключкою в’язати, а не ґудзом. Ач, заґудзував — і не розв’яжеш (із живих уст).

З ЛІТЕРАТУРИ: А Хома на мотузку ґудзі собі в’яже (Руданський); Під горлом — ґудз яскравого галстука (Є. Гуцало).

Ґудз — кажуть українці також про забите місце, коли воно напухне (Двері міряв по собі, аби ґудза не набити — Свидницький), і про недобре вимішану глину (Ач, замісила — самі ґудзи! Масти тепер сама! — з живих уст).

Від ґудза походить і ґудзик (рос. пуговица).

А що розуміють українці під словом вузол? Це: 1. Якийсь дріб’язок, зав’язаний у щось більше (Татари скочили на коні, поприпинавши вузли награбованого до сідел. — 3. Тулуб); 2. Переплетення (а не зав’язаність!) подібних між собою предметів (часом з переносним значенням): залізничний вузол, вузол проблем, вузол [клубок] суперечностей.

Тому зуніфікований до «общепонятного» морський вузол, на наш погляд, слід було б називати морський ґудз, бо в’яжуть його таки на мотузках, тросах і шворках.

— А що? — кинеться в іронію читач. — Може, і гордіїв вузол — то ґудз?

— Можливо. Якби лишень точно знати, на чому його зав’язано. А раптом творці міфу мали на думці щось переносне: вузол проблем?

Година

Росіяни вживають це слово тільки в урочистих промовах на означення часу, ознаменованого важливими подіями, наприклад година бедствий. Ми послуговуємося ним щодня. Паралелі фразеологізмів підкажуть, коли саме:

укр.
рос.
восени дня  — година осенью день не длиннее часа
в  обідню годину в обеденное время
досвітня година предрассветная пора
добра година хорошая погода
лиха година 1. тяжелое время;
2. злой рок
на годині стало установилась хорошая погода
негодина , негода плохая погода
остання година конец жизни
по малій годині немного спустя (погодя)
при такій годині (Орла повісить на тичині і при такій годині республіку зробить — Шевченко) в таком случае
чорна година злая судьба
щодня - щогодини (рости) (расти) не по дням, а по часам
щогодини каждый час, ежечасно

 

Годованець, годованка

Багато слів, свого часу з нашої мови вилучених, сьогодні повертаються до вжитку. Чи не варто було б повернути і годованця, годованку замість невиразних, перетлумачених з російської вихованка, вихованець, ближчих до офіціозу, ніж до народної мови, як-от читаємо в Котляревського: Прийняв був до себе якогось сироту за годованця, або у Франка: А в киці годованка — Мишка-сіроманка. Більше в обігу слів — барвистіша мова.

Господиня

Преса й радіо весь час замінюють це слово на господарку. Чому? Очевидно, тому, що тритомний перекладний Словник прирівняв господиню (за подібністю звучання!) до рос. госпожа. Але ж госпожа — це нашою мовою пані. А господинею в Україні завжди називали дружину господаря — байдуже, чи був він із заможних, чи з убогих. Єдине розмежування: була це господиня добра чи не дуже. З невдатної господині народ кепкував: Моя жінка — господиня! Спече хліб — бовта, як диня: візьми ніж та розріж:, бери ложку та й їж (з весільної приспіванки).

Гроші

Тут теж засоби масової інформації не можуть позбутися російських стереотипів, зокрема, такого, як скалькована приказка це мені не по кишені. Українці передають це поняття інакше: це не на мої гроші; це не на мої статки; купило-притупило. Наголос, як бачимо, припадає на гроші (статки, спромогу купити), а не на кишеню.

Ще про одну кальку з російської: копійка карбованець береже. Хоч українська мова має на цю тему багато власного: Хто щадить (тобто ощаджує) гріш — має з гаком більш; Копійка копійку кличе; Гріш копи стереже (копа —це 60 штук чогось: копійок, карбованців, снопів…).

Словник наводить солідний список фразеологізмів на тему грошей (див. у перекладному Словнику статті «Грош», «Деньги», «Копейка»). Додаємо до нього лише пропущене, але в народній мові наявне:

укр.
рос.
грошам лиця нема деньги с обеих сторон указывают одну и ту же стоимость; переносно — деньги не пахнут
грубі гроші большие деньги (Грубі гроші заробив Микита на конях)
дурні гроші деньги, доставшиеся даром
з  грошей виходити падать в цене
у  гроші йти (Молодий кінь у гроші йде , а старий виходить — приказка) подниматься в цене

 

Має народна мова також вислів гроші одказувати. У нього двоє значень: 1. Передавати гроші у спадок; 2. Стояти на порозі смерті (Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує — Нечуй-Левицький).


Микола Гвоздь

За матеріалами газети "Українське слово"
Категорія: Іменник | Переглядів: 745 | Додав: Росава | Теги: русизми, українська мова, говоримо правильно, антисуржик, А українською кажуть так, пишемо правильно
Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
Код *:

Розділи сайту



Цікаві матеріали

Домоткане льняне полотно
Болбочан — завойовник Криму

З книгосхову

ТАЄМНИЦІ БОЙОВИХ МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ. Тарас Каляндрук

Пошук по сайту



     

Матеріали, що спонукають до роздумів

Мапа гостей

        free counters

Статистика

Наша кнопка

             Українські скарби. Духовна культура, міфи та легенди, історія, народна медицина...
    [Отримати код кнопки]

Друзі сайту

ЗНАТИ ЩОБ РОЗУМІТИПравий Портал Донеччини ВОРОХОБНИК: портал українців Луганщини «Сонячний зайчик» – газета дитячої творчості та спілкуваннякарате-до Червоноград-Сокаль Наше-Рідне Славянский информационный каталог Слово наше рідне - слово українське Дух Волі - суспільно-політичне інтернет-виданняКняже Місто «Незборима нація» – видання історичного клубу «Холодний яр» Aгітаційно-пропагандивний ресурсІсторична Спадщина Антії-Руси-України Родинне Дерево нашої землі Рукотвори - скарбниця майстрів Мистецька крамниця Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» решта наших друзів >>>

Пиши українськоюУкраїна у нас одна