Українські скарби

Вівторок, 25.04.2017, 18:33

Вітаю Вас Подорожній | RSS | Чільна сторінка | | Реєстрація | Вхід

Чільна сторінка » А-ба-ба-га-ла-ма-га » Іменник
19:44

А українською кажуть так...

Власник, володар. А чому не посідач?

Перші два іменники перекладний Словник називає відповідниками до рос. обладатель, а третій відносить до застарілих. Виходить нелогічно: спортсмен посів якесь там місце, а звуть його власником чи володарем.

Наша думка: не зважаймо на оту хитру словникову позначку устар, а йдімо за логікою і називаймо того, що посів, — посідачем.

Водойма, водоймище

Перше з цих слів є загальною назвою для річок, озер, заток, лиманів, басейнів та інших природних заглибин, заповнених водою. Друге вказує на те саме, тільки більше за розміром. Скажімо, ставок називаємо водоймою, а масу вод, що їх перепинила гребля на Дніпрі, — водоймищем.

Та самоперекладачам-буквалістам (зближувачам мов) такої відмінності мало. Вони пустили в пресу та ефір ще й третє слово (до речі, в перекладному Словнику його нема!) — водосховище. Якби ж то його автори могли ще пояснити, від кого цю воду треба «ховати»!…

Вожай, вожак чи ватажок?

Вожаєм Грінченко називає передовое животное в стаде. Ватажок, за його визначенням, — це предводитель, атаман, начальник, як-от читаємо й у Шевченка: Хто ватажком піде перед вами?

Висновок для сучасних літераторів: у зграї, череді, отарі, стаді — вожай; керівник людського колективу — ватажок. А вожак — це не більше ніж пряме нав’язування російщини українським текстам.

Вираз чи вислів?

Росіяни передають ці поняття одним словом — выражение. Очевидно, під цим впливом і назвали І. О. Вирган і М. М. Пилинська свою працю (Харків: Прапор, 2002) «Словник сталих виразів». А мусили б написати сталих висловів, бо все в нашій мові, що пов’язується зі словами, має лунати як вислів. Це видно й з паралелі:

рос.
укр.
выражение лица вираз обличчя
извините за выражение даруйте на слові
нелитературное выражение нелітературний вислів
читать с выражением читати виразно ( а  не з  виразом , що є  неприхованим русизмом )

 

Вузол чи ґудз?

Про перший з цих іменників Словник синонімів української мови (К.: Наукова думка, 1999) розповідає (т. І, с. 316), що це — затягнута петля на мотузку, шнурку. Неправда! Українці на мотузках, шнурках, нитках зав’язують ҐУДЗИ! Ось приклади.

З НАРОДНОЇ МОВИ: Як дівчина шиє, і в неї на нитці ґудзи в’яжуться — скоро заміж оддасться (прикмета); Я ж тобі казала шнурки ключкою в’язати, а не ґудзом. Ач, заґудзував — і не розв’яжеш (із живих уст).

З ЛІТЕРАТУРИ: А Хома на мотузку ґудзі собі в’яже (Руданський); Під горлом — ґудз яскравого галстука (Є. Гуцало).

Ґудз — кажуть українці також про забите місце, коли воно напухне (Двері міряв по собі, аби ґудза не набити — Свидницький), і про недобре вимішану глину (Ач, замісила — самі ґудзи! Масти тепер сама! — з живих уст).

Від ґудза походить і ґудзик (рос. пуговица).

А що розуміють українці під словом вузол? Це: 1. Якийсь дріб’язок, зав’язаний у щось більше (Татари скочили на коні, поприпинавши вузли награбованого до сідел. — 3. Тулуб); 2. Переплетення (а не зав’язаність!) подібних між собою предметів (часом з переносним значенням): залізничний вузол, вузол проблем, вузол [клубок] суперечностей.

Тому зуніфікований до «общепонятного» морський вузол, на наш погляд, слід було б називати морський ґудз, бо в’яжуть його таки на мотузках, тросах і шворках.

— А що? — кинеться в іронію читач. — Може, і гордіїв вузол — то ґудз?

— Можливо. Якби лишень точно знати, на чому його зав’язано. А раптом творці міфу мали на думці щось переносне: вузол проблем?

Година

Росіяни вживають це слово тільки в урочистих промовах на означення часу, ознаменованого важливими подіями, наприклад година бедствий. Ми послуговуємося ним щодня. Паралелі фразеологізмів підкажуть, коли саме:

укр.
рос.
восени дня  — година осенью день не длиннее часа
в  обідню годину в обеденное время
досвітня година предрассветная пора
добра година хорошая погода
лиха година 1. тяжелое время;
2. злой рок
на годині стало установилась хорошая погода
негодина , негода плохая погода
остання година конец жизни
по малій годині немного спустя (погодя)
при такій годині (Орла повісить на тичині і при такій годині республіку зробить — Шевченко) в таком случае
чорна година злая судьба
щодня - щогодини (рости) (расти) не по дням, а по часам
щогодини каждый час, ежечасно

 

Годованець, годованка

Багато слів, свого часу з нашої мови вилучених, сьогодні повертаються до вжитку. Чи не варто було б повернути і годованця, годованку замість невиразних, перетлумачених з російської вихованка, вихованець, ближчих до офіціозу, ніж до народної мови, як-от читаємо в Котляревського: Прийняв був до себе якогось сироту за годованця, або у Франка: А в киці годованка — Мишка-сіроманка. Більше в обігу слів — барвистіша мова.

Господиня

Преса й радіо весь час замінюють це слово на господарку. Чому? Очевидно, тому, що тритомний перекладний Словник прирівняв господиню (за подібністю звучання!) до рос. госпожа. Але ж госпожа — це нашою мовою пані. А господинею в Україні завжди називали дружину господаря — байдуже, чи був він із заможних, чи з убогих. Єдине розмежування: була це господиня добра чи не дуже. З невдатної господині народ кепкував: Моя жінка — господиня! Спече хліб — бовта, як диня: візьми ніж та розріж:, бери ложку та й їж (з весільної приспіванки).

Гроші

Тут теж засоби масової інформації не можуть позбутися російських стереотипів, зокрема, такого, як скалькована приказка це мені не по кишені. Українці передають це поняття інакше: це не на мої гроші; це не на мої статки; купило-притупило. Наголос, як бачимо, припадає на гроші (статки, спромогу купити), а не на кишеню.

Ще про одну кальку з російської: копійка карбованець береже. Хоч українська мова має на цю тему багато власного: Хто щадить (тобто ощаджує) гріш — має з гаком більш; Копійка копійку кличе; Гріш копи стереже (копа —це 60 штук чогось: копійок, карбованців, снопів…).

Словник наводить солідний список фразеологізмів на тему грошей (див. у перекладному Словнику статті «Грош», «Деньги», «Копейка»). Додаємо до нього лише пропущене, але в народній мові наявне:

укр.
рос.
грошам лиця нема деньги с обеих сторон указывают одну и ту же стоимость; переносно — деньги не пахнут
грубі гроші большие деньги (Грубі гроші заробив Микита на конях)
дурні гроші деньги, доставшиеся даром
з  грошей виходити падать в цене
у  гроші йти (Молодий кінь у гроші йде , а старий виходить — приказка) подниматься в цене

 

Має народна мова також вислів гроші одказувати. У нього двоє значень: 1. Передавати гроші у спадок; 2. Стояти на порозі смерті (Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує — Нечуй-Левицький).


Микола Гвоздь

За матеріалами газети "Українське слово"
Категорія: Іменник | Переглядів: 728 | Додав: Росава | Теги: русизми, українська мова, говоримо правильно, антисуржик, А українською кажуть так, пишемо правильно
Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
Код *:

Розділи сайту



Цікаві матеріали

Селекція загрозою
Христос – сонцепоклонник, Мойсей – приборкувач єврейського народу

З книгосхову

СЕМАНТИКА УКРАЇНСЬКИХ ВИШИТИХ РУШНИКІВ

Пошук по сайту



     

Матеріали, що спонукають до роздумів

Мапа гостей

        free counters

Статистика

Наша кнопка

             Українські скарби. Духовна культура, міфи та легенди, історія, народна медицина...
    [Отримати код кнопки]

Друзі сайту

ЗНАТИ ЩОБ РОЗУМІТИПравий Портал Донеччини ВОРОХОБНИК: портал українців Луганщини «Сонячний зайчик» – газета дитячої творчості та спілкуваннякарате-до Червоноград-Сокаль Наше-Рідне Славянский информационный каталог Слово наше рідне - слово українське Дух Волі - суспільно-політичне інтернет-виданняКняже Місто «Незборима нація» – видання історичного клубу «Холодний яр» Aгітаційно-пропагандивний ресурсІсторична Спадщина Антії-Руси-України Родинне Дерево нашої землі Рукотвори - скарбниця майстрів Мистецька крамниця Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» решта наших друзів >>>

Пиши українськоюУкраїна у нас одна