...Наші далекі і близькі пращури не лише тяжко працювали та збирали урожай, вони й славили цей урожай піснями, танками й танцями, музикою інструментальною і піснями-замовляннями. Різноманітним ужитковим мистецтвом. Вони вважали богами не лише Сонце, Небо, Місяць, Зірки, а й Себе. Кожне дерево і деревце, квіти і квітки. Кожну крапельку водиці, пташку, метелика і комашку. Вони поклонялися Воді, Сонцю, Матері і Батькові, Дідові і Бабусі. Коневі, Волові і Возові. Ба, навіть у далекій бездонній блакиті називали небесні дива і "Возом”, чи Сузір’ями Рожениць – Велика і Мала Ведмедиці – "Волосожаром” та іншими чисто земними міфічними і щоденними ужитковими означеннями. І в цьому проступала глибока і глибинна єдність людини з навколишнім світом. Її природне і невідступне бажання більше знати і розгадувати таємниці світу і Всесвіту. Так! Людина користувалася дарунками природи: вода, рослинний і тваринний світи. Але вона і скрашувала ці особливі світи. Квітами і квітками, предметами мистецтва живої природи і тими, які вона готувала і виготовляла до окремих свят Сонячного кола і родинних урочистостей: народження дитини, парубоцьких та дівочих посвят, весілля, пошанування видатних людей та справжніх героїв. Вона творила щоденну їжу та напої. І святу, священну, ритуальну. До свят на пошанування, як окремих видатних людей, так і Богів. Наші прапращури навчилися готувати страви спочатку як ужиткові (щоденні харчові продукти). А згодом, як ліки, обереги, фітозасоби. І рослини, що вже у процесі тривалого та спадкоємного вивчення, ставали рослинами-ліками і стравами, закарбувалися у словесних та образотворчих символах: калина, материнка, шавлія, яглиця, перестріч гайовий, айстра степова, верба тощо. Вони несли силу, вітамінну міць, ставали оберегами. Наріжна полівітамінна страва-оберіг – український борщ. Славнозвісна кутя, мак. Вівсяна і гречана каші. Різноманітні юшки. З капустою, пшоном, морквою, петрушкою, грибами. Стеблами гравілату міського, медунки лікарської, талабану польового, яглиці тощо. Чи виготовлення ритуальних виробів з тіста: короваї, бублики, пироги, вареники, коржі з відварами запашних коренів з кореневищами гравілату, плодів глоду, горобини, агрусу та шипшини, коренів цикорію, кореневищ пирію повзучого. Настоями трави деревію, материнки, м’яти, чаполочі, меліси тощо. Отже, в праукраїнців та українців нема відрубної межі між лікарськими засобами і численними першими та другими стравами. Киселями, узварами та виробами з тіста. Чи алкогольними напоями з медом, калганом, гравілатом, плодами горобини, квітками та листками глоду колючого, листками хамеріону, плодами калини звичайної.
Ми прагнемо утвердити термін "фіто”, що означає – "рослина” та етнологія, як "народ” і "вчення”. В радянській псевдонауці, яка виросла на імперському руйнівному підмурку, термін "етнологія” був перекреслений, офіційно заборонений та вилучений з наукового обігу. Етноси в імперії зла на догоду велико-державній пануючій нації, – перекреслені. Навіть елементарно наближений рух до вивчення національних традицій чи давнього звичаєвого права, оголошувались системою "антирадянською патріархальністю та буржуазним націоналізмом”... >>>>>>> |
Розділи сайту
Цікаві матеріали
