Українські скарби

П'ятниця, 29.03.2024, 03:25

Вітаю Вас Подорожній | RSS | Чільна сторінка | Книгосхов | Реєстрація | Вхід

Чільна сторінка » Книги » Історія

Книгосхов створений з метою ОЗНАЙОМЛЕННЯ і ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ друкованих літературних джерел
ЛІТОПИС-НЕПОРОЗУМІННЯ. Дан Берест
[ Викачати з сервера (489.0 Kb) ] 12.10.2010, 02:58

( ІСТОРИЧНІ СТАТТІ )


Літописець "Нестор", Княгиня Ольга,   Слово за Святослава,

Династія бастардів


ПЕРЕДМОВА

На жаль, традиційне спотворення нашої величної

історії можна вважати характерною антипатріо-

тичною ознакою сучасних науковців.

Непорозуміння будь-якого походження можливі лише за двох обставин: або вони сталися випадково, або – навмисне. Тож спробуємо визначити, внаслідок чого потрапили химерні вигадки до християнських літописів Середньовічної Русі, зокрема до "Повісті минулих літ" (скорочено "Повість").

Розглядаючи незліченні зауваження науковців, дослідників староруських літописів, про хибність викладу тих чи інших історичних подій у "Повісті", легко втратити загальне уявлення про передумову, що призвела до їх спотворення. Але розглядаючи сам факт наявності літописних непорозумінь, дійдемо висновку, що всі непорозуміння були внесені до літопису церковниками (церковнослужителями християнської релігії), бо саме вони були авторами усіх християнських літописів.

Відтак маємо незаперечний висновок: літописці-церковники створили плутанину та спотворення історичних подій минулої доби, що досі розплутують науковці. Відмітимо це як неспростовний факт перед тим, як перейти до розгляду не менш важливого питання: навмисне чи не навмисне внесли церковники численні непорозуміння до літопису?

Логічна відповідь на це запитання напрошується сама по собі – навмисне! Адже церковники могли й не перекручувати історичні факти, могли записувати все як було. Але в такому разі літописні свідчення не відповідали б вимогам християнської ідеології. Не забуваймо, що літописці були в першу чергу ревними поборниками християнської релігії, тому їхні вчинки були підпорядковані християнській ідеології, яка правда й неправдами утверджувалась на Русі. Нагадаємо, що християнство утверджувалось "вогнем і мечем", за висловом академіка Б. Рибаков. Тепер можемо доповнити вислів:

"Вогнем і мечем, і пером літописця утверджувалось християнство на Русі".

Для вірного розуміння літописної традиції Стародавньої Русі необхідно усвідомити, що "Початковий" ("Найдревній") християнський літопис 996 року під загальновідомою назвою "Повість минулих літ" не є першою письмовою пам’яткою Русі.

Розповсюдження традиційно хибних поглядів на "Повість", як на перше письмове джерело давньоруської літописної спадщини, зумовлене християнською доктриною, буцімби християнство принесло на Русь писемність, культуру і взагалі зумовило прогресивні тенденції державотворення й розвитку давньоруської (слав’янської) спільноти. Але в дійсності навпаки: утвердження християнства на Русі було не прогресивним, а регресивним явищем в нашій історії. Адже жидівська язичницька християнська релігія була менш вартою і суто варварською релігією у порівнянні з побутуючою на Русі праотчою релігією русичів під назвою Православ’я. Щодо язичницької ознаки християнства, нагадаємо висновок академіка Б. Рибакова: "Християнство не можна протиставити язичництву, тому що це лише дві форми однієї й тієї ж первинної ідеології". Що ж до жидівської ознаки християнства – це засвідчує національна приналежність "батьків" новозавітного І. Христа – жидівки Мари (замінене на благозвучне "Марія") та юдейського бога Ягве (замінене на благозвучне "Єгова"). Щодо загальновідомої народної назви християнства – "поганська релігія", – не слід дорікати нашим праотцям, бо за всіх часів будь-яку чужинську релігію називали "поганською", а рідну релігію називали "праведною" ("правовірною").

Меншовартість жидівського язичницького християнства засвідчена багатьма чинниками, зокрема: привласнення назви українського Православ’я і релігійного символу (рівносторонній хрест – прадавній символ української релігії), привласнення усіх православних свят з підміною їхньої сутності на церковне славлення надуманих "святих" чужоземців з ходульними легендами, що дивують своєю химерністю, а головне – приниження духовного статусу українців-русів – перехрещення онуків давньоруського бога Рода в рабів жидівського бога Ягве, що спричинило розтління свідомості і єдності народу, про що варто сказати окремо.

Тлінна дія християнства, яка зумовлена ідеологемою "особистого спасіння", роз’єднує людей, що у свою чергу призводить до втрати національної свідомості, нехтування обов’язками перед громадою й Батьківщиною і, як наслідок, – відсторонення від нагальних потреб та вимог суспільства, що неминуче веде державу до занепаду й краху. Нагадаємо, що рідне українське Православ’я (воно ж "Народовір’я"), єднало людей під рідним Богом і закликало боронити рідну землю від ворогів, а християнська релігія роз’єднувала і продовжує роз’єднувати людей під жидівським новобіблійним богом-сином, спонукаючи до покори та непротивлення ворогам, закликаючи кожного особисто – відокремлено від громади – спасати свою власну душу і наодинці вимолювати для себе благеньке місце у потойбічному жидівському царстві божому. Варто нагадати оспівану в "Повісті" смерть братів Бориса й Гліба, які, згідно літопису, навіть не намагалися оборонити себе від смерті: "Радуйтеся, страстотерпці Христові, заступники Руської землі" (ЛР с. 80). Отаким воно стало новоцерковне переінакшене поняття "заступництва землі", яке мало зміст – боронити землю мечем, натомість стало смиренним прийняттям смерті без жодної спроби захисту.

Відтак, з приходом християнства на Русь починається не піднесення – а занепад стародавньої держави, аж до повного її зникнення, адже Русі взагалі не стало. Як, до речі, не стало й Візантії, звідки ця тлінна жидівська релігія поточилась у світ.

Зауважимо, що критичне ставлення до жидівського християнства проступає несамохіть в наукових дослідженнях української предківської релігії. "В народовір’ї існувала гармонія тіла й духу, життя й високого мистецтва... Своїм намаганням збагнути, осмислити й витлумачити природні явища та стати в пригоді людям, рукописні посібники волхвів стояли (і стоять) вище за біблійні міфи, далекі від світобачення, побуту та історії слов’ян. Хто зна, яких висот досягла б культура Русі без християнізації..." ... ... ...


Щоб читати далі  книгу - вивантажте її з серверу (вгорі цієї сторінки)
Категорія: Історія | Додав: Росава | Теги: літописець Нестор, літопис-непорозуміння, літописи, Дан Берест
Переглядів: 2544 | Завантажень: 412
Всього коментарів: 0
dth="100%" cellspacing="1" cellpadding="2" class="commTable">
Ім'я *:
Email:
Код *:

Розділи сайту



Цікаві матеріали

Різдво чи день народження Христа?
Свастика - слов'яни

З книгосхову

РАСИ, ІНТЕЛЕКТ, СПАДКОВІСТЬ. Олександр Нейфах

Пошук по сайту



     

Матеріали, що спонукають до роздумів

Мапа гостей

        free counters

Статистика

Наша кнопка

             Українські скарби. Духовна культура, міфи та легенди, історія, народна медицина...
    [Отримати код кнопки]

Друзі сайту

ЗНАТИ ЩОБ РОЗУМІТИПравий Портал Донеччини ВОРОХОБНИК: портал українців Луганщини «Сонячний зайчик» – газета дитячої творчості та спілкуваннякарате-до Червоноград-Сокаль Наше-Рідне Славянский информационный каталог Слово наше рідне - слово українське Дух Волі - суспільно-політичне інтернет-виданняКняже Місто «Незборима нація» – видання історичного клубу «Холодний яр» Aгітаційно-пропагандивний ресурсІсторична Спадщина Антії-Руси-України Родинне Дерево нашої землі Рукотвори - скарбниця майстрів Мистецька крамниця Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» решта наших друзів >>>

Пиши українськоюУкраїна у нас одна