Присвячується усім нашим предкам, які полягли в боротьбі за майбутнє свого Роду - Народу
В історії та культурі кожного народу важливе місце займає військова культура. Історія вчить нас, що найвищий стан військового мистецтва завжди відповідав високій культурі і цивілізації народу; за яких лише і можливе необхідне для успішного ведення війни найвище напруження усіх духовних і матеріальних сил людей. Військові традиції, звичаї передаються з покоління у покоління, на них виховуються діти, їм належить важливе місце у вихованні майбутніх громадян — патріотів своєї держави. Український народ, який віками стояв на межі Сходу і Заходу, захищав грудьми Європу від диких азійських орд, разом з тисячолітньою хліборобською культурою плекав і культуру військову, ідеальним образом якої став образ Лицаря-козака.
Наші поневолювачі намагалися будь-яким чином знищити ці традиції, викорінити з українського серця волелюбний дух воїна. Окупанти знищували як носіїв військової культури (козацтво, Запорізьку Січ, традиції поєдинків, кулачні бої тощо), так І будь-які згадки про неї. Вони спалювали бібліотеки, знищували матеріали етнографічних експедицій, переписували історію. Учених, які займалися цими питаннями, піддавали жорстоким репресіям: їх цькували, звільняли з роботи чи знищували фізично. З українця намагалися зробити кріпака-малороса. Вороги нав'язували нам стереотип хохла-недоріки з м'яким характером, ліричною вдачею, який або п'є і танцює, або плаче і зітхає над своєю недолею.
"Країна виховання безбатченків, безбатченків без роду і без племені, Єдина країна в СВІТІ, де не викладається в університетах історія цієї країни, де історія вважалась чимось забороненим І ворожим,— це Україна. Другої такої країни на земній кулі нема" [155, 348], - ці слова Олександра Довженка якнайповніше розкривають суть окупаційної політики, спрямованої на знищення української історії та культури, знищення самого духу українського народу.
Але ніякі окупанти не можуть знищити волелюбний дух українця-воїна. Тому і живе, незважаючи на всі плюндрування і переслідування, упродовж століть військова культура українського народу. Відродження цих традицій має стати одним із першочергових завдань молодої Української Держави. Ознайомлення з бойовими мистецтвами — один із засобів виховання в українців патріотизму, прищеплення любові до героїчного минулого наших предків.
Відроджується козацтво, відновлюються давні українські бойові мистецтва. Вивчаючи факти з історії бойових мистецтв, ми буваємо вражені спадковістю, тяглістю військових традицій. Наприклад, деякі елементи козацьких бойових мистецтв існували ще понад три тисячі років тому (мистецтво будування табору з возів, мистецтво переховування під водою, інститут побратимства) Дослідження розвитку бойових мистецтв українського народу переконливо показує нам, що військове мистецтво українців розвивалося самостійно, у суворій послідовності, завжди відповідаючи вимогам часу, і на всіх етапах свого розвитку не поступалося бойовим мистецтвам інших країн і народів.
Ця книга є спробою дослідити джерела і розвиток військових мистецтв в Україні. Автор зібрав унікальні військові обряди, звичаї, свідчення про найдавніші єдиноборства в Україні (більшість цих матеріалів до недавнього минулого була замовчувана), тому видання буде цікаве для учених, військовиків, працівників спеи-спужб та всіх, хто небайдужий до військового мистецтва українського народу.
Історія розвитку українських бойових мистецтв — невичерпне джерело нових ідей і тем, а з ними й основних напрямів наукового пошуку. І з огляду на це ми не ставимо „крапку" у дослідженні цього надзвичайно цікавого явища української культури, а вивчаємо його далі. Можливо, до цієї шляхетної справи долучиться хтось із читачів, кого надихне на подальший пошук ця наукова розвідка.
Історія та таємниці бойових мистецтв УкраїниВихід у світ монографії кандидата економічних наук Тараса Каляндрука „Таємниці бойових мистецтв України" є добрим знаком у висвітленні вкрай необхідної українському суспільству історичної спадщини та традицій українських бойових мистецтв. Дослідник вперше розглядає історію бойових мистецтв України в контексті проблеми історичного розвитку українського народу. Досліджуючи історію зародження та становлення бойових мистецтв, автор обрав перспективну і водночас актуальну для подальшого дослідження тему. Учений зібрав та опрацював відомості про бойові мистецтва українців, подав свідчення із рідкісних джерел, які були до цього часу малодосліджені.
Перед читачем постає цілісна картина самобутніх бойових мистецтв українців зі стародавніх часів до наших днів. Власне історія та таємниці бойових мистецтв України, філософія та психологія українського бойового духу є предметом цього дослідження.
У монографії розроблено концепцію українських бойових мистецтв на основі військової культури та духовності, військового ремесла та навиків, які утверджувались упродовж тисячоліть в історії та культурі українського народу. Як пише автор: „український народ, який розміщений між Сходом і Заходом, віками плекав витязів, які захищали українську хліборобську культуру".
Ознайомлення з матеріалами, які засвідчують українські бойові мистецтва, наголошує в своїй праці Тарас Каляндрук: "...це один із засобів виховання в українців патріотизму, прищеплення любові до героїчного минулого наших предків". Автор звертає увагу на те, що вивчення проблем розвитку бойових мистецтв в Україні тільки починається, тому сьогодні це є не лише актуальною науковою проблемою, а й важливим елементом у вихованні на навчанні молодої генерації українців, які вже народилась в незалежній Україні, адже, як стверджує автор, "...військова культура, традиції, звичаї передавалися із покоління в покоління і займали важливе місце у вихованні майбутніх громадян-патріотів своєї держави, Формуючи образ українця як образ лицаря князівської доби та козака..."
Основні матеріали цього дослідження почерпнуті з джерел, що представляють різні епохи та культури, і віддзеркалюють різні види бойових мистецтв. Зібраний Т. Каляндруком науковий та фактичний матеріал є унікальною джерельною базою для вивчення самобутньої бойової культури українців, історії розвитку бойових мистецтв в Україні.
Дослідник узагальнює напрацювання попередніх поколінь учених і розкриває в цілісності питання бойових мистецтв України, використовуючи для цього широку джерельну базу, а також фотоматеріали - понад 400 зображень.
Зазначимо, що окремі думки цього дослідження є гіпотетичними, про що наголошує і дослідник. Проте характерною рисою монографії є відвертість і впевненість автора в актуальності теми та апробації джерел. Вчений розуміє необхідність подальшого пошуку джерел для утвердження свого концептуального світогляду. Власне така наукова позиція автора потрібна сьогодні у відновленій Українській державі, оскільки вона ґрунтується на тисячолітніх народних бойових традиціях українців, сконцентрованих в епосі України -Русі IX—XIII століть, Козацькій добі української історії.
Із огляду на проведену дослідницьку роботу, апробацію різноманітних джерел та використання великої кількості наукових та популярних праць, фотоматеріалів дослідження Т. Каляндрука постає надзвичайно цікавим. Під таким кутом зору такі явища, як бойові мистецтва України, постають з усією разючістю та глибокою переконливістю в їх розвитку та функціонуванні.
Праця не залишить байдужим кожного українця,який прагне познайомитися з історією та розвитком бойових мистецтв в історії та культурі українського народу. Матеріали з монографії Тараса Каляндрука „Таємниці бойових мистецтв України" стануть також у нагоді всім, хто займається аналогічними дослідженнями в інших європейських країнах, зокрема в сусідніх: Росії, Польщі, Білорусі.
>>>>>>>
Автор: Каляндрук Тарас
Жанр: Історична,навчальна
Опис: В цій унікальній книзі вперше зібрані відомості про бойові мистецтва українців, представлено близько 400 зображень з рідкісних джерел, більшість з яких до останнього часу були малодослідженими. Зі сторінок книги оживає самобутня бойова культура наших предків, яка тисячі років допомагала їм захищати рідну землю від ворогів.
Рік видання: 2007 Видавництво: ЛА Піраміда ISBN: ISBN 978-966-441-048-6 Тираж: 5000
Формат: djvu