А українською кажуть так...Власник, володар. А чому не посідач?
Перші два іменники перекладний Словник називає відповідниками до рос. обладатель, а третій відносить до застарілих. Виходить нелогічно: спортсмен посів якесь там місце, а звуть його власником чи володарем.
Наша думка: не зважаймо на оту хитру словникову позначку устар, а йдімо за логікою і називаймо того, що посів, — посідачем.
Водойма, водоймище
Перше з цих слів є загальною назвою для річок, озер, заток, лиманів,
басейнів та інших природних заглибин, заповнених водою. Друге вказує на
те саме, тільки більше за розміром. Скажімо, ставок називаємо водоймою, а масу вод, що їх перепинила гребля на Дніпрі, — водоймищем.
Та самоперекладачам-буквалістам (зближувачам мов) такої відмінності
мало. Вони пустили в пресу та ефір ще й третє слово (до речі,
в перекладному Словнику його нема!) — водосховище. Якби ж то його автори могли ще пояснити, від кого цю воду треба «ховати»!…
Вожай, вожак чи ватажок?
Вожаєм Грінченко називає передовое животное в стаде. Ватажок, за його визначенням, — це предводитель, атаман, начальник, як-от читаємо й у Шевченка: Хто ватажком піде перед вами?
Висновок для сучасних літераторів: у зграї, череді, отарі, стаді — вожай; керівник людського колективу — ватажок. А вожак — це не більше ніж пряме нав’язування російщини українським текстам.
Вираз чи вислів?
Росіяни передають ці поняття одним словом — выражение.
Очевидно, під цим впливом і назвали І. О. Вирган і М. М. Пилинська свою
працю (Харків: Прапор, 2002) «Словник сталих виразів». А мусили б
написати сталих висловів, бо все в нашій мові, що пов’язується зі словами, має лунати як вислів. Це видно й з паралелі:
рос. |
укр. |
выражение лица |
вираз обличчя |
извините за выражение |
даруйте на слові |
нелитературное выражение |
нелітературний вислів |
читать с выражением |
читати виразно ( а не з виразом , що є неприхованим русизмом ) |
Вузол чи ґудз?
Про перший з цих іменників Словник синонімів української мови (К.: Наукова думка, 1999) розповідає (т. І, с. 316), що це — затягнута петля на мотузку, шнурку. Неправда! Українці на мотузках, шнурках, нитках зав’язують ҐУДЗИ! Ось приклади.
З НАРОДНОЇ МОВИ: Як дівчина шиє, і в неї на нитці ґудзи в’яжуться — скоро заміж оддасться (прикмета); Я ж тобі казала шнурки ключкою в’язати, а не ґудзом. Ач, заґудзував — і не розв’яжеш (із живих уст).
З ЛІТЕРАТУРИ: А Хома на мотузку ґудзі собі в’яже (Руданський); Під горлом — ґудз яскравого галстука (Є. Гуцало).
Ґудз — кажуть українці також про забите місце, коли воно напухне (Двері міряв по собі, аби ґудза не набити — Свидницький), і про недобре вимішану глину (Ач, замісила — самі ґудзи! Масти тепер сама! — з живих уст).
Від ґудза походить і ґудзик (рос. пуговица).
А що розуміють українці під словом вузол? Це: 1. Якийсь дріб’язок, зав’язаний у щось більше (Татари скочили на коні, поприпинавши вузли награбованого до сідел. — 3. Тулуб); 2. Переплетення (а не зав’язаність!) подібних між собою предметів (часом з переносним значенням): залізничний вузол, вузол проблем, вузол [клубок] суперечностей.
Тому зуніфікований до «общепонятного» морський вузол, на наш погляд, слід було б називати морський ґудз, бо в’яжуть його таки на мотузках, тросах і шворках.
— А що? — кинеться в іронію читач. — Може, і гордіїв вузол — то ґудз?
— Можливо. Якби лишень точно знати, на чому його зав’язано. А раптом творці міфу мали на думці щось переносне: вузол проблем?
Година
Росіяни вживають це слово тільки в урочистих промовах на означення часу, ознаменованого важливими подіями, наприклад година бедствий. Ми послуговуємося ним щодня. Паралелі фразеологізмів підкажуть, коли саме:
укр. |
рос. |
восени дня — година |
осенью день не длиннее часа |
в обідню годину |
в обеденное время |
досвітня година |
предрассветная пора |
добра година |
хорошая погода |
лиха година |
1. тяжелое время;
2. злой рок |
на годині стало |
установилась хорошая погода |
негодина , негода |
плохая погода |
остання година |
конец жизни |
по малій годині |
немного спустя (погодя) |
при такій годині (Орла повісить на тичині і при такій годині республіку зробить — Шевченко) |
в таком случае |
чорна година |
злая судьба |
щодня - щогодини (рости) |
(расти) не по дням, а по часам |
щогодини |
каждый час, ежечасно |
Годованець, годованка
Багато слів, свого часу з нашої мови вилучених, сьогодні повертаються до вжитку. Чи не варто було б повернути і годованця, годованку замість невиразних, перетлумачених з російської вихованка, вихованець, ближчих до офіціозу, ніж до народної мови, як-от читаємо в Котляревського: Прийняв був до себе якогось сироту за годованця, або у Франка: А в киці годованка — Мишка-сіроманка. Більше в обігу слів — барвистіша мова.
Господиня
Преса й радіо весь час замінюють це слово на господарку. Чому? Очевидно, тому, що тритомний перекладний Словник прирівняв господиню (за подібністю звучання!) до рос. госпожа. Але ж госпожа — це нашою мовою пані. А господинею в Україні завжди називали дружину господаря — байдуже, чи був він із заможних, чи з убогих. Єдине розмежування: була це господиня добра чи не дуже. З невдатної господині народ кепкував: Моя жінка — господиня! Спече хліб — бовта, як диня: візьми ніж та розріж:, бери ложку та й їж (з весільної приспіванки).
Гроші
Тут теж засоби масової інформації не можуть позбутися російських стереотипів, зокрема, такого, як скалькована приказка це мені не по кишені. Українці передають це поняття інакше: це не на мої гроші; це не на мої статки; купило-притупило. Наголос, як бачимо, припадає на гроші (статки, спромогу купити), а не на кишеню.
Ще про одну кальку з російської: копійка карбованець береже. Хоч українська мова має на цю тему багато власного: Хто щадить (тобто ощаджує) гріш — має з гаком більш; Копійка копійку кличе; Гріш копи стереже (копа —це 60 штук чогось: копійок, карбованців, снопів…).
Словник наводить солідний список фразеологізмів на тему грошей (див.
у перекладному Словнику статті «Грош», «Деньги», «Копейка»). Додаємо до
нього лише пропущене, але в народній мові наявне:
укр. |
рос. |
грошам лиця нема |
деньги с обеих сторон указывают одну и ту же стоимость; переносно — деньги не пахнут |
грубі гроші |
большие деньги (Грубі гроші заробив Микита на конях) |
дурні гроші |
деньги, доставшиеся даром |
з грошей виходити |
падать в цене |
у гроші йти (Молодий кінь у гроші йде , а старий виходить — приказка) |
подниматься в цене |
Має народна мова також вислів гроші одказувати. У нього двоє значень: 1. Передавати гроші у спадок; 2. Стояти на порозі смерті (Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує — Нечуй-Левицький).
Микола Гвоздь За матеріалами газети "Українське слово" |