Червень. Має назви: кресник, червець, ізок, гнилець. "Кресник" означає літній сонцеворот. Походить це слово від "кресати" вогонь, тобто запалювати купальське вогнище. Переконливим і правдоподібним є пояснення назви від червоний: час достигання ягід, плодів, квітів, які в цей час червоніють. Про походження назви першого літнього місяця існує найбільше гадок. Жодному
з його старших братів не випало такої пильної уваги з боку мовознавців та
дослідників народного агрокалендаря. Та це й зрозуміло: полудень року увібрав
найконтрасніші його ознаки. Одні вважають, що назва походить від масового
цвітіння квітів, зокрема маку й півонії, інші стверджують, що назва пішла від
зачервонілих суниць та черешень, котрі починають визрівати. Дехто схильний
пояснювати походження слова з тим, що в цей час найяскравіше світить сонце —
саме з 20 по 22 червня настає період найвищого сонцестояння, коли день удвічі
перевершує ніч. Можливо мають рацію і ті вчені, котрі пояснюють назву, пов’язану з масовим
розплодом городніх та садових червів і гусені. Небезпідставні міркування й
дослідників традиційного бджільництва, вони вважають, що своє ім’я місяць
прибрав від того, що в червні бджолині матки починають найактивніше відкладати
личинки – плодити черву. Логічним є й пояснення деяких мовознавців про те, що назва походить
від червеця. Саме в червні з’являється сокоживна комаха – кошеніль, з якої
виробляли фарбу. Цей промисел був відомий ще з Х століття. Ця фарба мала
величезний попит в іноземців. Червенська фарба цінувалася насамперед за
соковитий колір і практичну якість. Цим барвников кольорували вовну, ткацькі
вироби, лучку і виготовляли пудру. Широке розповсюдження цього промислу,
очевидно, сприяло офіційній назві місяця. В народі, поряд з офіційною, існувало й побутує нині чимало регіональних
назв. Ще в Давній Русі перший місяць літа називали "кресником" чи
"креснем", оскільки язичники пов’язували своє життя із "небесним
вогнем" – сонцем. Слово "крес" означало "живлящий
вогонь". А саме на червень припадає період найвищого сонцестояння.
Українські народні назви всіх місяців споріднюються з природними ознаками. Ось
чому червень ще називали „гедзнем” „кезднем” чи „безднем”, позаяк під цю пору
з'являються надокучливі гедзі та сліпаки, котрі бунтують корів, коней... Була й
інша накличка – „ізок”, тобто місяць сюрчання коників. Деінде його йменували й
«червивим місяцем» — порою розвитку гусені й шашелю. Тому в червні селяни
намагалися не заготовляти деревину для житла, бо «воно швидко псуватиметься». Співзвучні нашій мові назви місяця і в деяких
інших слов’янських народів. У білорусів – "червень", поляків –
"червець", чехів – "чєрвєв". Проте у творах наших класиків
зустрічаємо й назву "іюнь", що походить від імені давньоримської
богині Юнони, котра була покровителькою подружнього життя.
Розділи сайту
Цікаві матеріали
