Луцький замок - символ міста Луцька, його головна пам'ятка і гордість. Один з найбільших і найдавніших на Україні. Побудований в основному князем Галицько-Волинської Русі Дмитром-Любартом у 1340–1385 роках, який одружився на місцевій княжні і прийняв православну віру, він був вибраний як княжа резиденція...
В наші дні в замку існує три назви: Луцький (найпоширеніша), Верхній (оскільки є ще і Нижній замок, напівзруйнований) і замок Любарта (по імені власника).
Верхній замок - своєрідна історико-архітектурна емблема Луцька. Він добре зберігся і зараз реставрований. В народі, а подекуди і в краєзнавчій літературі цей замок називають Любартовим — за Ім'ям литовсько-волинського князя Любарта, який одружився з волинською князівною Бушею і якому 1340 року дісталася Волинь.
Цей замок є одним з найбільших і найдавніших в Україні. Побудований в основному останнім великим князем Галицько-Волинської Русі Дмитром-Любартом у 1340–1385 роках, він, разом з примикаючим Окольним замком, служив столичною резиденцією уряду і глави держави. Саме роль останньої столиці Галицько-Волинської держави, cпадкоємиці Київської Русі, робить цей замок відмінним від усіх замків України. У свій час він також вважався фортифікаційною пам’яткою старовини Литви, Польщі і Росії.
Після смерті Вітовта польський король спробував оволодіти луцькою твердинею, а через неї і всією Волинню. Проте в час короткої, але жорстокої і кровопролитної Луцької війни 1431 року страж Волині витримав понад місячну облогу й руйнівні штурми польського війська та відстояв незалежність краю.
Зміщений з великокнязівського столу в Литві, Свидригайло як альтернативу обрав Луцький замок, розбудувавши тут свою резиденцію автономної держави за литовським зразком.
Впродовж багатьох віків тут діяв крайовий уряд і соборний крилос Луцько-Острозької єпископії, збиралися сейми і станові суди волинської шляхти. Знаменита замкова канцелярія створила і зберегла для України півтора мільйони документів з її історії. Через цю школу адміністративного управління пройшла плеяда визначних громадських і державних діячів, серед яких був і гетьман України Іван Виговський.