- Світанкові роси

Чільна сторінка » Свята Кола Сварожого » Травень

Етнічний календар є потужним ритмоладуючим стимулом здоров’я і процвітання нації. Тому тисячоліттями вороги намагалися зіпсувати наш календар, заплутати народ, тим самим позбавляючи нас підтримки і захисту наших Богів. Повертаймося ж до Рідного Сварожого Ладу!

Встановити точні дати і відновити забуті свята нині – нелегка справа, адже минула тисяча років насильницького винищення народної пам’яті. Хоча чимало знань нам усе ж таки вдалося зберегти, зібрати докупи, зрозуміти сутність різних обрядів. Датування праукраїнських свят можемо відновити лише з допомогою астрономічних знань.

Давні місцеві хлібороби України, засновники Трипільської культури, дали початок праукраїнському язичницькому літочисленню. Нині офіційна наука вже потроху наважується писати про трипільців як про наших Предків. Тому таке літочислення є науково й фактично доцільним і виправданим. Ми не потребуємо додавати зайві нулі до літочислення, як це роблять деякі новітні течії рунвістів, що виглядає недоладним як з наукового, так і з практичного погляду.
Найголовніший принцип нашої реконструкції дохристиянського календаря – астрономічні та фольклорно-етнографічні дані. Чотири найбільших Сонячних свята випадають на рівнодення та сонцестояння, отже, якихось особливих уточнень не потребують. Вони можуть щороку трохи змінювати свою дату, тому ми називаємо їх «рухомими».
Наприклад, Великдень наші Пращури святкували в неділю після весняного рівнодення і ніколи не чекали Повені, як це роблять юдеї (пейсах) або християни за їхнім зразком (паска). Всі інші «нерухомі» числа язичницьких свят відтворено постим відніманням 13 днів від дат ідентичних ортодоксальних християнських свят (наприклад, Бога Перуна вшановуємо 20 липня, що на 13 днів ранше від християнського Іллі-«громовика», день якого християни відмічають 2 серпня. У зв’язку з постійним відставанням християнських календарів від астрономічного стану космосу, іноді бувають поправки ще на 2-3 дні, але не більше.
Місячні свята відіграють важливу роль у магії початку, а також рослинній та жіночій магії. Вони і досі залишаються вивченими найменше, бо мали потаємний родовий зміст і передавалися лише своїм кровним родичам по жіночій лінії. Ось загальний принцип таких обрядодій: на Молодику здійснюють обряди посвячення, оздоровлення (що мають на меті збільшення, зростання, наприклад, підвищення рівня гемоглобіну в крові, ріст дитини), а на Повні – обряди знищення (відхрищення від чужовір’я, очищення, видалення пухлин, бородавок, очищення обличчя).
Оскільки Місяць змінює свої фази за 29,5 доби, то час від часу в Коло Свароже вставлявся 13-й місяць, який робив поправку календаря. Перші християни боялися числа 13, назвавши його «чортовою дюжиною», так відбулося знецінення корекції календаря і його спрощення до 12 місяців (по 30-31 дню), що не відповідає астрономічному місяцю.

"Знання про Місяць наші Предки записували в книгах, які називалися Лунниками. Молитви до Богів про зростання читаємо на зростаючій фазі Місяця, а на знищення (хвороб, лиха та ін.) – на спадаючій". В давнину, за часів поклоніння Трояну, час рахувався за 19-річним циклом, це так зване Коло Місяця (а Коло Сонця з доби вшанування Дажбога має тривалість 28 років). "Нащадки волхвів ще довгі століття після християнізації народу зберігали таємничі знання своїх предків. Так, навіть у ХІХ ст. був поширений рукописний апокрифічний календар річного вшанування Мокоші. Тексти цього календаря у зашифрованому вигляді подавали розрахунки "Дванадцятидесятниць", тобто 12-ти п’ятниць на рік, коли вшановувалася Мокоша (за християнським календарем Параскева – П’ятниця). Б. Рибаков пише, що цей календар відображає значно вищий рівень, ніж поклоніння неграмотних баб св. Параскеві". Не зайве нагадати відомий вислів Іоана Єфеського 534р.: "Анти грамотніші й мудріші від ромеїв", тобто мудріші за древніх римлян, тим пак мудріші за християн Візантії, яка постала на розколі Римської імперії вже за сучасної доби.
На противагу церковній догматичній-повчальній літературі волхви у своїх проповідях та гаданнях широко застосовували заборонені християнством зачатки української наукової писемності. Рукописні книги, попри деяку марновірність, пояснювали явища природи правдивіше, ніж церковні. Серед рукописних книг особливо шанувалася "Астрологія" – збірник ворожінь по фазах сонця та зорях. Від цього, зокрема, походили "Острономія" та "Звездочот" зі схемами й картами зоряного неба, яке впливало на людську долю".
Одним з найголовніших сузір’їв неба за всіх часів вважалось сузір’ї Волосожар. "У ІІІ тисячолітті до н.д. весна починалась з проходженням Сонця в сузір’ї Волосожар (Тілець), звідти розпочинався відлік весняного рівнодення. Тепер, як відомо, відлік весняного рівнодення перемістився через сузір’я Овна до Риб. Відтак, вік астрономії ніяк не менш 5 тисяч років". У 1054р. в сузір’ї Волосожар спалахнула дуже яскрава зірка, і спалах зірки волхви пов’язували з розколом християнської церкви. Знаменно й те, що князь Георгій-Ярослав помер у тому ж році разом із крахом християнського вчення, яке відверто перейшло з духовної платформи на політичну, викриваючи хижу сутність християнства, як пасинка іудаїзму.

(Дан Берест - http://dan-berest.narod.ru)

Дехто з народознавців говорить, що наші Предки починали Нове Літо (новий рік) 1 березня. Це – ненкомпетентно. Початок Новоліття у різні числа березня, залежно від настання молодого місяця, зафіксований нашими літописами і описаний у наукових працях (наприклад, Климишин И.Календарь и хронология, 1987). Іноді подавалося подвійне датування: за місцевим календарем і за візантійським – саме це дало нам змогу встановмити точні принципи нашого дохристиянського календаря. Це – незаперечний факт: перше число молодика було й першим числом місяця.

Інформер місячних фаз: