Трагедія корінного праукраїнського Криму розпочинається з грецької колонізації. Про це розповідає «Велесова книга»: «Коли наші пращури Сураж творити почали, греки приходили купцями до торжищ наших, прибутки шукали і, землю нашу розглядаючи, посилали до нас багато своїх юнаків і будинки будували, і гради обміну та торгівлі. І ось одного разу побачили воїнів їхніх при мечах озброєних і скоро нашу землю прибрали до рук своїх. Отак наша земля, яка чотири віки була наша, стала грецька». Корінний етнонім на території Криму не сприймає грецького поневолення, адже греки почали таврувати своїх рабів. Корінні мешканці Криму, кіммерійці, що пішли від старовинного оріянського племени — айдайнлянців (у перекладі — діти неба і гір), поступово стають рабами і змінюють свою етнічну назву на таври. Для протистояння рабовласницькій експансії племена оріянської галузі міцніше об’єднуються у Скіфську державу. В VII ст. до Р. Х. частина Криму увійшла до складу Скіфської держави, а політичним центром у III ст. до Р. Х. став Неаполь. В об’єднання вступили скити, поляни, гали, борисфени, саги, роксоляни, айдайнлянці та ін., що іменували себе сколотами, тобто об’єднаними (сколотитися докупи). >>>>>>> |