Світанкові роси - Українська відьма:) - Світлиця

Українські скарби

Вівторок, 26.09.2017, 05:44

Вітаю Вас Подорожній | RSS | Чільна сторінка | Українська відьма:) - Світлиця | Реєстрація | Вхід

[ Нові повідомлення · Користувачі · Правила · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Світлиця » Україністика » Традиції та звичаї » Українська відьма:)
Українська відьма:)
Reina_LocaДата: П'ятниця, 25.03.2011, 13:23 | Повідомлення # 1
Однодумець
Повідомлень: 8
Offline
З дитинства любила читати страшні казки про відьом і всяку нечисть)), років у 10 почала читати Нечуя-Левицького - звичайно, він не писав саме про це, але мене зацікавила його баба Палажка).. трохи пізніше почала ще більше цим цікавитися, але дивно - здавалося б, в Інтернеті можна знайти абсолютно будь-яку інформацію. І на іноземних сайтах дуже часто пишуть, що дуууже сильними завжди вважалися саме українські відьми. Але про них чомусь у мережі лише загальні описи..

"Відьма (чаклунка, чародійка, чарівниця, обавниця, потворниця) — популярний демонологічний персонаж українського фольклору. Розрізняли дві "категорії" відьом — родимих та вчених. Останні вважались найбільш активними у здійсненні шкідливих вчинків, бо набували свої знання від досвідчених чарівниць або від самого чорта. Розпізнати відьом дуже важко: вона може бути бабою і дівчиною, красивою і потворною, прибирати вигляд тварин або речей. Для розпізнання Відьми застосовувалися спеціальні магічні прийоми та засоби. Найчастіше відьми виявляли себе серед односельців на великі календарні свята: різдвяно-новорічні, Великдень, Юрія, Івана Купала та ін. Вважалося, наприклад, що коли відкладати кожного понеділка Великого посту по одному поліну та вранці на Паску розкласти з них багаття, то відьма сама прийде і попросить вогню. Побутували уявлення про те, що відьму можна виявити, підсмажуючи молоко на сковороді чи поклавши на поріг розігріту кінську підкову або відварюючи у воді шматок сирого полотна з дев'ятьма застромленими шпильками тощо.

На відміну від католицької і протестантської Європи, на Україні відьмарські процеси не набрали широких масштабів. Але й тут за доби феодалізму вряди-годи застосовувались такі радикальні способи боротьби з відьмами, як спалення на вогні і так звані іспити водою. Правдивий опис варварського потоплення безвинних жінок знаходимо у повісті Г. Квітки-Основ'яненка "Конотопська відьма".

Усна традиція інкримінувала відьом насамперед те, що вони псували чужих корів, забираючи у них молоко. Повсюдно вірили, що відьми накликають на людей хвороби, висмоктують кров, сприяють неврожаю зернових. Їхні чари поширювались на царину космічної та метеорологічної магії. Загальновідомі повір'я про те, що відьми влаштовують свої регулярні зборища (шабаші, сейми, бали) на голих вершинах гір. Особливо багато легенд існувало про Лису гору в Києві, куди в ніч на Івана Купала зліталися відьми не лише з ближньої околиці, а й з віддалених місцевостей.

Відьми начебто вміли не тільки проходити крізь стіну, воду чи дерево, а й могли скидати свій людський образ і приймати інші — антропоморфні, зооморфні, предметні тощо. Вірили, що за допомогою зеленої гілки, батога, вуздечки, пояса та певних словесних формул, що зберігалися в глибокій таємниці, відьми могли змінювати зовнішній вигляд інших людей. Уявлення про фантастичні перетворення В. досить тривкі: навіть нині від людей старшого покоління можна почути оповідки на цю тему."
взято з traditions.org.ua

Хм.. мало. Можливо, ще хтось має якусь інформацію, окрім тієї, що блукає просторами Нета?. Багато чого є про мольфарів, і я їх дуже поважаю, але так само сильно хочу і знайти щось про "наших", а не закарпатських відьом. До речі - до цієї пори просто фізично не можу дочитати "Конотопську відьму".. biggrin Як не намагалася - і я ж не така тупа, щоб зовсім не розуміти того діалекту, але ну прооосто голова тріщить, як доходжу масимиум до 5-ї сторінки, страшне.. biggrin :D

Повідомлення відредагував Reina_Loca - П'ятниця, 25.03.2011, 13:58
 
РосаваДата: Субота, 26.03.2011, 05:49 | Повідомлення # 2
Майстер
Повідомлень: 71
Offline
Піст, Іван Купала, Паска, зліталися відьми, крали молоко... - чи не здається тобі, що ця інфа... спримітизована? Традиційна християнська казочка про відьом, "відаючих". Християнство спотворило все, що тільки можна було в нашій традиції - горіло б воно в пеклі

Зараз трохи бракує вільного часу, але як закінчу термінову роботу, то спробую щось накопати про "відаючих" наших жіночок wink


 
Reina_LocaДата: Середа, 27.04.2011, 10:51 | Повідомлення # 3
Однодумець
Повідомлень: 8
Offline
Знайшла цікавий матеріал. Якщо ніхто не проти, перенесу його і сюди, не хочеться загубити, зате є багато моментів, які можна обговорити)

Стаття називається "Еротична магія в українській народній культурі"

Приворожування й відчаровування, присушки й відсушки, приворотне зілля й замовляння – ось ті нехитрі засоби еротичних обрядів, які використовують й до сьогодні спеціалісти-знахарі, або зацікавлені аматори.

Еротична магія досить широко побутувала в українській традиційній етнокультурі. Зразки приворожування за допомогою чар-зілля і приворотного зілля можемо зустріти у творах українських письменників. У давнину в кожному селі були десятки засобів любовного чарування. Наприклад, дівчата закопували на дорозі рака, щоб хлопці ходили тільки на їхній куток; до схід сонця вмивались джерельною водою або мастились медом, щоб хлопці липли, тощо.

До засобів чарування частіше вдавалися дівчата, рідше – хлопці. Важливе значення мав слід милого, що відбито і в пісенній народній творчості.

Гей, на жовтім пісочку два слідочки знати.
А перший слідочок коня вороного,
Гей, а другий слідочок миленького мого.
Піду я в лісочок, вирву я листочок,
Гей, та й позакриваю милого слідочок.
Щоб вітер не звіяв, пташки не сходили.
Гей, щоб мого милого інші не любили.

На Полтавщині існувало вірування, що коли закохана дівчина йтиме слідом за парубком і набере трохи землі з його сліду (раз з правої ноги, два – з лівої) і принесе додому та палитиме її у печі, то хлопець неодмінно сам прийде до неї і буде її любити.

Інші вдавалися до приворотного зілля (тирлич, сон-трава, калина, любисток, лепеха, рута, м’ята), з якого готували відвари і поїли ними хлопців, щоб причарувати або відчарувати, віднадити, забути.

– Як не хочеш, дівчинонько, дружиною бути,
То дай мені таке зілля, щоб тебе забути.
– Є у мене таке зілля біля перелазу,
А як вип’єш, козаченьку, забудеш відразу.

Подекуди вважалося, що достатньо було дівчині назбирати сон-трави, задумати на ім’я парубка і спати з тим зіллям три ночі, тримаючи його в пазусі, щоб коханий був причарований.

“Кажан каже кажаниську: не кружляй занадто низько…”

Дуже поширене вірування про ефективність чарування за допомогою летючої миші (кажана), що, власне, було відомим у варіантах у багатьох народів Південної та Східної Азії.

В Україні причаровували коханих з допомогою кажана дівчата й хлопці. Вірили, що для цього необхідно було зловити його, вкинути у новий горщечок, який придбали не торгуючись, обв’язати горщик полотном і вночі (щоб ніхто не бачив) віднести його з кажаном у ліс (не оглядаючись), поставити в мурашник, а потім бігти додому, також не оглядаючись.

На другу ніч, не оглядаючись, принести горщик з кістками кажана, якого з’їли мурахи, додому. Кістяні вилочки і гачок від кажана діють магічно. Коли притягнути тим гачком до себе хлопця чи дівчину, то буде причарований навічно. Ними ж користувалися і для відштовхування нелюба. Достатньо було непомітно відіпхнути вилочками хлопця чи нелюбу дівчину.

“У кого щастя заведеться, у того й півень несеться.”

Досягти певних еротико-сексуальних результатів нашим предкам допомагав і звичайний півень. Він здавна в уявленні багатьох народів був сонячним птахом, символом сили чоловічої плоті, потенції, мужності. Тому стародавні радили вживати в їжу півнячі насінники. Чоловікам – задля підвищення потенції, жінкам – для того, щоб у них народжувалися хлопчики. Крім того, вважали, що півень розганяє згустки темряви поблизу породіллі та полегшує вихід плода.

Додано (12.04.2011, 11:48)
---------------------------------------------
У південних слов’ян, угорців та інших народів наречений під час весільної церемонії нерідко несе живого півня або його зображення. Ще до недавніх часів в Україні зберігався обряд ритуального поїдання півня на вечорницях, що мав на меті помножити чоловічу силу та сексуальну енергію парубків. Півня і досі зі смаком поїдають на родинних святах, особливо на весіллі, де він символізує чоловічу силу, родючість і добробут нової родини.

Колись чумаки, вирушаючи в дорогу, брали з собою домашнього співучого птаха як оберіг. За повір’ям, голосом півня може промовляти сама доля. Увечері на свято Катерини (7 грудня) дівчата сходилися до однієї хати і готували спільну вечерю – борщ і кашу. Опівночі, перед “півнями”, брали вечерю і йшли закликати долю. Кожна з дівчат по черзі вилазила на ворота, тримаючи в руках горня, і тричі гукала: “Доле, доле, йди до мене вечеряти!”. Якщо в цей час співав півень, це означало, що “доля обізвалась”.

У традиційній селянській культурі півень часто-густо використовувався як магічний засіб задля регулювання суто плотських, сексуальних взаємин. Так, жінки із гребінця півня брали кров та, щоб примусити молодика “діяти”, промовляли: “Як гребінець у півня стоїть, так щоб і в (ім’я) прутень стояв”. Адже недарма через постійну готовність до спаровування півень вважається символом чоловічої потенції.

Або навпаки, щоб “зурочити” парубка дівчата-чарівниці ловили півня, проколювали йому бороду голкою та три краплини півнячої крові на воду брали, промовляючи: “Як борода у півня бовтається, так би й прутень у (ім’я) бовтався”. Згодом якомусь парубкові давали випити. Якщо дівчині зрадить парубок, достатньо було лише напоїти його цією водою і тоді до інших дівчат він втратить хить: “У нього не буде стояти, бо борода у півня в’яла, не стояча”. Для чоловічого “знесилення” знахарки вдавалися й до такого способу: три пір’їни, що бовтаються, з півня вирвуть й спалять, згодом або в їжу підкладуть, або підлаштують так, щоб приречений переступив через цей попіл.

Вражаючу стійкість віри в силу еротичної магії аж до сучасності можна, мабуть, пояснити тим, що статеві взаємини – одна з тих сфер людського життя, де власний розум і воля людини виявляються безсилими.

Додано (12.04.2011, 11:50)
---------------------------------------------
джерело: http://webcommunity.org.ua/2010/10/26/erotychna-mahiya-v-ukrajinskij-narodnij-kulturi/

Додано (27.04.2011, 10:51)
---------------------------------------------
Робила у Чистий четвер четвергову або, як її ще називають, чорну сіль. Вийшло так классно)) І їсти її усім сподобалося, і для трохи "інших" (хо-хо))) цілей вона мені потрібна. Але от прикол - от у Шишкова в "Угрюм-реке" я бачила згадки про цю сіль. В інших авторів, російських, також. Стаття в Неті - "..На Україні сіль пропікали у печі, загорнувши у чистий шматок лляної тканини.." Але от в українських авторів щось ніколи не читала про неї.. то це українська чи російська традиція?.

 
ПодорожнійДата: Четвер, 11.10.2012, 17:02 | Повідомлення # 4
Подорожній





smile smile smile
 
Світлиця » Україністика » Традиції та звичаї » Українська відьма:)
Сторінка 1 з 11
Пошук:


Розділи сайту



Цікаві матеріали

Генетично модифіковані організми
Втрачена спадщина? Хто такі козаки-характерники

З книгосхову

МОВА І СУСПІЛЬСТВО: ПОСТКОЛОНІАЛЬНИЙ ВИМІР. Лариса Масенко

Пошук по сайту



     

Матеріали, що спонукають до роздумів

Мапа гостей

        free counters

Статистика

Наша кнопка

             Українські скарби. Духовна культура, міфи та легенди, історія, народна медицина...
    [Отримати код кнопки]

Друзі сайту

ЗНАТИ ЩОБ РОЗУМІТИПравий Портал Донеччини ВОРОХОБНИК: портал українців Луганщини «Сонячний зайчик» – газета дитячої творчості та спілкуваннякарате-до Червоноград-Сокаль Наше-Рідне Славянский информационный каталог Слово наше рідне - слово українське Дух Волі - суспільно-політичне інтернет-виданняКняже Місто «Незборима нація» – видання історичного клубу «Холодний яр» Aгітаційно-пропагандивний ресурсІсторична Спадщина Антії-Руси-України Родинне Дерево нашої землі Рукотвори - скарбниця майстрів Мистецька крамниця Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» решта наших друзів >>>

Пиши українськоюУкраїна у нас одна