Українські скарби

Середа, 20.09.2017, 18:38

Вітаю Вас Подорожній | RSS | Чільна сторінка | | Реєстрація | Вхід

Чільна сторінка » Свята Кола Сварожого » Липень
18:45


14 липня – Стрибог (Посвистач, Позвізд) – Бог Повітряного простору, від якого залежить погода. Вшануйте його хлібом, варениками, якими пригостіть чотирьох Вітрів біля води.

У Володимировому пантеоні поруч із Перуном стояв кумир Стрибога, якого вшановували не менше, ніж Перуна. У "Слові о полку Ігоревім" Стрибог згадується як Бог-родоначальник усіх вітрів. Це один із найстародавніших Богів у трипільців, етрусків, римлян. В останніх він вважався Богом-винищувачем, Богом війни, жорстокої битви і був відомий під іменем Сатурна. Назва цього небесного грізного Бога, як вважають походить від слова страта (стріті - знищувати). Д.Шепіпінг висловив припущення, що Стрибог є однією з іпостасей Перуна - його втіленням у повітрі. Він, як і Перун, пов"язаний зі Стрільцем та його атрибутами: стрілами і луком. Його стріли летять за вітром, тому й Божество уособлює силу вітру.
Незважаючи на всю суворість вітру, Стрибог є не лише творцем негоди, але й творцем музичних мелодій. Адже саме "подих вітру" - дихання, дмухання у найпростіші музичні інструменти (сопілки, дудки, ріжки) - створює музику.
Пізніше Стрибог отримав назву Позвізда, або Посвистача - покровителя погоди. Йому молилися, щоб дав добру погоду на врожай.
Стрибог близький до грецького Кроноса - Бога невмолимого часу, який поглинає, страчує те, що сам породив. Хоча у слов"ян також відомий і Числобог - Бог Часу.
Стрибог - Бог Вітру (вихору, бурі), покровитель погоди, Син Сварога (Сварожич).
Зі "Слова о полку Ігоревім" знаємо, що Вітри - "Стрибожі онуки". Корінь "стр" мають такі слова, які позначають швидкість: стріла, струмінь, стріляти, стрімкий, стрімголов, стрічати.
За давніми переказами, в околиці Лубен (у Мгааарському монастирі) на стелі церкви було ліпне зображення Стрибога у вигляді старого діда з довгою бородою і з кільцем у губах: " Кажуть, що ото Старий Вітер з закованими губами. Що тепер Вітри є, то кажуть, молодь шастається; старий же тільки іноді в щілинки поміж губів дмуха - і отто бурі бувають! Якби йому губи розкувать і він дмухонув на ввесь рот - все б поздував на світі, гори з долинами б порівняв, кінець світові був би... Отже, кажуть, колись таки розкують йому губи".
(З книги Г.Лозко "Українське народознавство")

Про Стрибога у книзі С.Плачинди "Київські фрески" є така легенда:
Жили на Росі чи Славуті славні поляни Житий і Добрина. І народилося в них дві доньки - чарівні, як богині. одна з*явилася на світ у Полі під час весняних робіт, тож нарекли волхви її Поляною, або Полею. А друга народилася тоді, коли Добрина пішла прати до води у долину. Тож дівчину так і назвали - Додолою.
Поля була старша і така гарна, що навіть старі волхви не могли відвести од неї погляду.
Її пілко полюбив юнак з Роденя - прудконогий Стриба. Переможець молодецьких змагів, Стриба багато подвигів учинив на честь красуні й дістав право взяти її собі у жони.
Та чарівну Поляну вздрів з небес сам Перун. І розтопилося серце громовержця. Уперше в своєму вічному житті закохався грізний Бог блискавки й грому.
- Бути Поляні богинею! - вигукнув громовержець так, що слова його почули всі поляни. І зраділи, що матимуть такого могутнього, всесильного родича, який щедро поливатиме їхню землю дощами, а ще, дивись, вогненими стрілами відганятиме ворогів.
Вбрали Поляну в найкращий одяг, заплели косу до п*ят. Подруги подарували їй розкішний вінок, у який вплели найбарвистіші ромейські стрічки. Привели дівчину до Перунів, аби віддати в жони громовержцеві.
Увесь Родень ішов за Перуновою нареченою. І похнюплений Стриба теж.
Та ось задрижала земля. Люди попадали навколішки. Лише Поляна стояла горда, як богиня.
У золотому осяянні, з пучком вогняних стріл у руці з*явився Перун. Вигляд мав наймогутнішого богатиря. Молодецькі сріблясті вуса спадали аж на його могутні плечі. В очах - огненний зблиск. Мужнє обличчя відсвічує міддю. Горіли золоті кучері на голові.
Усміхаючись, Бог-красень почав наближатися до Поляни.
- Прощай, кохана моя Полю! - скрикнув розпачливо Стриба, вихопив короткий мисливський меч і встромив собі в серце.
Жахно скрикнув натовп. Жалібно зойкнула Поля.
Спохмурнів Перун.
- Ні, не хочу, щоб на шлюбі моєму замість меду кров лилася. Хай же ти, прегарна Поляно, нікому не дістанешся! - прорік громовержець і змахнув своїми стрілами.
Сильніше від Хорса сяйнули блискавки, вдарив страшний грім.
У неймовірному страхові люди припали до землі. А коли підвели голови, то не побачили красуні Полі. Замість неї стояло дивовижне дерево - високе й тонке та струнке, як дівчина.
- То наша Поляна! - закричав хтось з родіїв, показуючи рукою на дерево.
- То Поля, - відгукнулися інші.
- Що то за дерево? - допитувалися задні.
- Тополя, - відповіли їм.
Так і пристала до дерева назва - тополя, що поширилася по всій землі полянській.
А Перун за мить злітав у Вирій, приніс звідти пригорщу живої води. Бризнув на лице мертвому Стрибі, й ожив юнак.
- Будь моїм побратимом, Стрибо! - сказав Перун. - Адже обоє ми осиротіли баз нашої Полі. Чи готовий на це?
- Готовий! - твердо мовиви Стриба.
Вони претворилися у соколів і полетіли до Вирію, де живуть слов*янські Боги. Там Перун зірвав з Прадуба - вічного дерева слов*ян - молодильне яблуко і дав з*їсти Стрибі, який одразу став невмирущим. Тоді попросив у всемогутнього діда свого Рода міцні крильця для побратима й прикріпив їх до ніг Стриби. І благословив Род, аби Стриба став Стрибогом - володарем вітрів.
Відтоді нерозлучні - Перун і Стрибог.
Стриба щодуху дме, ганяє хмари по світу, а Перун їх разпанахує стрілами, пускаючи життєдайний дощ на землю в потрібному місці. Так вони творять добро: без вітру й без дощу немає життя на землі.
Тільки серце Перуна знову закам*яніло. Не злюбив він жінок. Остерігається дівчат. Суворо заборонено тепер жінці з*являтися в пущі громовержця - Перунах.
Та поляни хотіли якось задобрити грізного Бога. Згадали вони про Додолу, що красою не поступалася Поляні. Також одягли її, як наречену і повели до Перунів. Стали гукати громовержця, аби він узяв собі у жони рідну сестру Поляни, а за це дав дощу, який так потрібен зараз. Почув Перун голоси полян, глянув на землю, уздрів чарівну Додолу. Дуже гарна дівчина. Але Перун уже мав кам*яне серце, що цього разу не розтопилося. Всміхнувся він журно й мовив з неба трубним голосом:
- Спасибі слов*яни мої, за наречену. Гарна дівчина. Годиться мені в наречені. За неї посилаю вам рясний дощ на поля й ліси ваші. А Додолу віддайте за найкращого, наймогутнішого юнака, що переможе на змагах.
Відтоді щовесни кожне городище чи селище на землі полянській готує Перунові наречену - свою Додолу, обираючи для цього найвродливішу дівчину. Виводять волхви її за село і просять Перуна взяти її в жони, а за те дати їм дощу, бо надто вже спрагла земля. Громовержець не бере в жони Додолу, зате надсилає полянам важкі хмари з дощем. А Додола віддається за кращого парубка. Тому буяє країна Оратанія щедрими врожаями жита, ячменю, проса. Тому виростаюь тут руси-богатирі.
Відтоді розводять поляни й тополю - красиве дерево, що полюбилося і ромеям, і навіть персам та філістимлянам, бо приїздять і випрошують саджанці та насіння на розплід.
А росте тополя в Оратанії лише для жертовних вогнищ. Так хочуть Боги у Вирії. І Перун теж. Тож горить і горить красуня Поляна в полум*ї, знову і знову приносячи себе в жертву Перунові за рід свій.

Категорія: Липень | Переглядів: 808 | Додав: Росава | Теги: 14 липня – Стрибог
Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
Код *:

Розділи сайту



Цікаві матеріали

Варіації на шкаралупі
Україна: найбільша проблема в Європі (частина ІІ)

З книгосхову

ТАЄМНИЦІ БОЙОВИХ МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ. Тарас Каляндрук

Пошук по сайту



     

Матеріали, що спонукають до роздумів

Мапа гостей

        free counters

Статистика

Наша кнопка

             Українські скарби. Духовна культура, міфи та легенди, історія, народна медицина...
    [Отримати код кнопки]

Друзі сайту

ЗНАТИ ЩОБ РОЗУМІТИПравий Портал Донеччини ВОРОХОБНИК: портал українців Луганщини «Сонячний зайчик» – газета дитячої творчості та спілкуваннякарате-до Червоноград-Сокаль Наше-Рідне Славянский информационный каталог Слово наше рідне - слово українське Дух Волі - суспільно-політичне інтернет-виданняКняже Місто «Незборима нація» – видання історичного клубу «Холодний яр» Aгітаційно-пропагандивний ресурсІсторична Спадщина Антії-Руси-України Родинне Дерево нашої землі Рукотвори - скарбниця майстрів Мистецька крамниця Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» решта наших друзів >>>

Пиши українськоюУкраїна у нас одна