Українські скарби

Четвер, 27.04.2017, 20:35

Вітаю Вас Подорожній | RSS | Чільна сторінка | | Реєстрація | Вхід

Чільна сторінка » А-ба-ба-га-ла-ма-га » Прикметник
19:31
А українською кажуть так...

Ознаки подібності

Їх у російській мові передають слова-суфікси -образный, -подоб­ный, -видный. Сучасна українська мова теж використовує слова-суфікси, але тільки два: -подібний і -видний (яйцеподібний, грушовид­ний, скловидний тощо).
Має наша мова і власні суфікси на означення подібності. Це -уватий, -атий (-ятий), холмообразный — горбкуватий; похожий на волка — вовкуватий; похожий на цыгана — циганкуватий; глубоко посаженные глаза — ямкуваті очі (Марко Вовчок); похожий на крест (крестообразный) — хрещатий.
Яким ознакам подібності слід віддавати перевагу — словам-суфіксам чи просто суфіксам? Це залежить од тексту. Наприклад, не варто писати кулеподібний, коли не відомо, чи предмет подібний до рос. шара чи до рос. пули. Якщо до набою, то пишемо кулеподібний, якщо до шара, то краще казати кулястий і цим уникнути плутанини. За­мість бочкообразный можна сказати бочкуватий, барилкуватий. Усе залежить від тексту і стилю викладу. Обов’язковими є, наприклад, клас ракоподібних, скловидне тіло. Іноді можемо вдатись і до описових зворотів типу: на взір чого, на зразок чого, на кшталт чого, нагадуючи собою що.
Суфікс -уватий може вказувати також на применшення ознаки. Приклад: Оженився дурний, узяв дурнувату, та не знали, що робить — підпалили хату (весільна співанка).

Дещо про присвійні прикметники

Вище сказано, що наша мова більше любить присвійні прикмет­ники, ніж родовий відмінок належності. Нам природніше сказати дідусеві окуляри, ніж окуляри дідуся, кумова хата, аніж хата кума, Марійчин щоденник, аніж щоденник Марійки.
Чому повертаємось до цього знову? Бо є розбіжності між українсь­ким і російським способами утворення присвійних прикметників, а незнання цього часто призводить самоперекладачів до помилок у вживанні слів та їх написанні. Що ж конкретно треба засвоїти?
Присвійні прикметники, утворені від іменників жіночого роду (або чоловічого із закінченням -а) мають суфікси -ин, -ина, -ине: Ольга — Ольжин (Ольжина, Ольжине), тітка — тітчин (тітчина, тітчине), Микола — Миколин (Миколина, Миколине). Виняток: староста. Цей іменник утворює присвійний прикметник з допомогою суфікса -ів: старостів садок, старостова хата, старостове подвір’я.
Присвійні прикметники, утворені від іменників чоловічого роду, мають суфікси -ів (-ов, -ев): кумів двір, кумова хата, кумове теля; москалів двір, москалева криниця, москалеве дерево.
Отже: жіночий рід — суфікс -ин, чоловічий рід — суфікс -ів (-ов, -ев).
Дуже просимо запам’ятати це. Якщо запам’ятаєте, то не повто­рюватимете слідом за радіо й телебаченням помилок, а писатимете грамотно: левове серце, бо присвійний прикметник тут утворено від іменника чоловічого роду і левова пайка (з цих самих причин). Ви не уподібнюватимете ці вислови до жіночого роду і не писатимете в них суфікса -ин (як назвав свою повість Загребельний, — «Левине серце»)
Можлива також форма лев’ячий. Але це вже, як кажуть, з іншої опери. Суфікси -ач (-яч), -ич мають лише ті присвійні прикметники, що походять від назв частин тваринного організму і продуктів тва­ринного походження. Порівняймо суфікси в українському та російському слововжитку: коровье стадо — коров’яча череда, козий пух — козячий пух, свиное сало — свиняче сало, куриное яйцо — куряче яйце, свиная печёнка — свиняча печінка, баранья голова — бараняча голова, львиная грива — лев’яча грива.
У висловах левове серце чи левова пайка йдеться не про частину тваринного організму чи продукт, а про річ, що належить самому (живому) левові. Тому пишемо левове, як написали б, наприклад, Іванове.
Не слід повторювати помилки й самоперекладача з «Демокра­тичної України», який про одного з героїв фейлетону сказав, що в нього були тигрині пазурі. Ці пазурі були тигрячі, як бувають котячі (а не котині).

Прикметники на -уч-, -юч-, -ащ-, -ящ-

Частина прикметників із названими суфіксами походить від ін­ших прикметників і вказує на збільшену якість: гидкий — гидючий, поганий — поганючий, злий — злючий, багатий — багатющий, скупий — скупучий (про це мовилось вище).
Частина походить від дієслів. Але їх не можна віднести до дієприк­метників (рос. причастий), оскільки вони вказують не на ознаку дії, а на властивість (якість) предмета. Наприклад, везущий. Це не той, хто в даний момент (для дієприкметників характерною є саме ознака часу дії) щось везе, як сприйняли б це слово росіяни, а той, хто має властивість везти: Кобила, хоч і шпакувата, проте везуща (Грінченко). Маючий — той, хто чимось володіє постійно, і це вже є його влас­тивість, а не ознака дії (Маючі люди сиділи по хуторах — П. Куліш). Те саме: бачучий — той, хто добре бачить (рос. зоркий); роботящий — той, хто любить працювати, працьовитий (рос. трудолюбивый); робучий (робочий) — той, хто не лінується, той, що призначений для роботи (робучі бджоли, робочі креслення).
Зверніть увагу: наголоси в прикметниках даного типу припадають саме на суфікс.
Нижче подаємо словничок прикметників дієслівного походжен­ня (складений за словником Грінченка). Він може знадобитися як лексичний матеріал, а поза тим покаже: прикметників на -уч-, -юч-, -ащ-, -ящ-, -яч- у нашій мові не так уже й багато. А якщо кількість слів із названими суфіксами зростає, то це лише тому, що русифікація не спить: деякі автори дозволяють собі вводити в обіг кальки з рос. причастий, хоч і знають, що українська народна мова дієприкмет­ників такого типу не утворює (докладніше про це буде розказано далі). Отже:
балакучий — Там така приязна та балакуча жінка (М. Вовчок)
беручий (беручкий) — У нас діти беручі до грамоти; беручкий до ро­боти
біючий — той, хто весь час б’ється (біюча жила (жилка) — аорта)
благащий — Не завважив і не чув слова її благащого (М. Вовчок)
блискучий — Очі поночі блищать блискучі (М. Вовчок)
болющий, болючий — Болить серце болем болющим (М. Вовчок); бо­люча рана
видющий — протилежне рос. слепой
гавкучий — Такий у нас гавкучий собака (з живих уст)
гнучий — Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча (І. Котляревський)
говорючий — протизначне до німий (говорючий папуга)
годящий — 1. на щось придатний; 2.рос. толковый (годящий тесля, годящий посібник)
гомонючий — той, що весь час гомонить (а не в минулому, теперішньо­му чи майбутньому часі, як це властиво для дієприкметників) (гомонючий струмок)
горючий — той, що має здатність горіти (Ясень — дерево горюче)
гудючий — той, що має здатність гудіти (гудючий зимовий вітер)
дрімучий — рос. сонливый (Тихенько дрімучий Прут тече далі)
дряпучий — що має властивість дряпатися (дряпучий кіт)
живучий, живущий — що має властивість оживляти (живуча, жи­вуща вода)
завалящий — мало на що придатний
завидущий — заздрісний
загребущий — жадібний, зажерливий (очі завидющі, руки загребущі)
зароботящий — що добре заробляє (Чоловік трапився зароботящий: і столяр, і чоботар)
зароблящий — той, що живе із заробітків (Наше життя зароблящеє: що затирлиґав, те й пролиґав)
знаючий, знающий — добре обізнаний з чимось (…зіб’є з пантеликуй знающого — Стороженко)
колючий — що має властивість колотися (колючі будяки)
котючий — 1. От який котючий отой клубок, аж під лаву забіг; 2. плідний (котючі вівці)
кусючий — що має властивість кусатися (кусючі мухи, а не кусачі —?рос.)
ламучий — що легко ламається (Осика — дерево ламучеє)
летючий — що має властивість літати (дикі качки — летючі, свійські — ходячі)
лопотючий — Ситець такий цупкий та лопотючий
люблячий — той, що ставиться з любов’ю (Такий був люблячий до мене — М. Вовчок)
мелючий — що справно меле (Такий мелючий у нас млин)
мерущий — той, хто вмирає (Бджоли сняться проти мерущого)
минущий — рос. преходящий, тленный (Усе тінь минуща, одна річ живуща: білий світ)
мислячий — той, хто має властивість мислити (мислячий чоловік)
мовчущий — мовчазний (Дикі мовчущі степи)
невидющий — 1. сліпий (Невидющими очима мов сонце побачив — Шев­ченко); 2. рос. невидимый, неприметный (Візьму води цілющої, поведу дорогою невидющою)
невмирущий — рос. бессмертный
невсипущий — 1. неутомимый (Тільки невсипущі чати по степових могилах не давали орді набігати знеобачки — П. Куліш); 2. рос. безустанный (Чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила? — Шев­ченко)
невтерпучий — рос. нестерпимый (У невтерпучих муках стогнали — Стороженко)
неминучий — рос. неизбежный
непитущий — той, хто не має нахилу до хмільного (рос. трезвен­ник)
непосидющий — рос. непоседливый
несуща — курка, що справно несеться (Химині кури несущі були)
орудущий — той, хто командує (Оце мені орудущий! Тільки каверзує — Грінченко)
орючий — що добре оре (Плуг такий орючий)
палючий — рос. жгучий (Палюче сонце пустелі)
пам’ятущий — що має добру пам’ять (Діти такі пам’ятущі)
пахнючий, пахнющий — із сильним запахом (пахнючий перець)
пекучий — що пече (пекучий вітер, пекуча журба)
плодючий — що добре плодиться (плодючі гуси)
прагнючий — рос. жаждущий (Я на горілку не прагнючий — Грінченко)
побігущий — жвавий, моторний (Така побігуща дитина — ні часинки не всидить)
родючий — що добре родить (нива родючая, дерево родюче)
ростючий — що швидко росте (оцей бур’ян такий ростючий)
скрипучий — що завжди скрипить (Скрипуча верба й здорову пере­живе)
співучий — 1. Той, хто любить співати (співучі наші дівчата); 2. ме­лодійний (співуча мова)
сплячий — що має властивість весь час спати (Спляча красуня)
стоячий — 1. що має властивість непорушності (стояча вода); 2. той, що стоїть без руху (Із-під стоячого підошву випоре — приказка)
терплячий — рос. терпеливый
тонучий — той, хто тоне (Тонучий і бритви вхопиться)
тягучий — що має властивість розтягуватися (тягуче тісто)
тямучий, тямущий — той, хто має здатність у чомусь розбиратися (рос. смышлённый, толковый) (тямущий майстер)
цілющий — 1. що має властивість злучати в одне ціле (Побризкала цілющою водою — голова до тіла приросла — з казки); 2. рос. целебный (цілюще зілля).

Микола Гвоздь

За матеріалами газети "Українське слово"
Категорія: Прикметник | Переглядів: 949 | Додав: Росава | Теги: русизми, українська мова, говоримо правильно, антисуржик, А українською кажуть так, пишемо правильно
Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
Код *:

Розділи сайту



Цікаві матеріали

Юрій Городянин-Лісовський (Горліс-Горський)
Не тільки карії очі, чорнії брови... Антропологічні типи та етнічні території українського народу

З книгосхову

ДОНСЬКЕ КОЗАЦТВО. ВІЧНА ІЛЮЗІЯ СВОБОДИ, ВІДРОДЖЕННЯ ЧИ ПОВТОРЕННЯ ТРАГЕДІЇ...? Анатолій Грива

Пошук по сайту



     

Матеріали, що спонукають до роздумів

Мапа гостей

        free counters

Статистика

Наша кнопка

             Українські скарби. Духовна культура, міфи та легенди, історія, народна медицина...
    [Отримати код кнопки]

Друзі сайту

ЗНАТИ ЩОБ РОЗУМІТИПравий Портал Донеччини ВОРОХОБНИК: портал українців Луганщини «Сонячний зайчик» – газета дитячої творчості та спілкуваннякарате-до Червоноград-Сокаль Наше-Рідне Славянский информационный каталог Слово наше рідне - слово українське Дух Волі - суспільно-політичне інтернет-виданняКняже Місто «Незборима нація» – видання історичного клубу «Холодний яр» Aгітаційно-пропагандивний ресурсІсторична Спадщина Антії-Руси-України Родинне Дерево нашої землі Рукотвори - скарбниця майстрів Мистецька крамниця Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» решта наших друзів >>>

Пиши українськоюУкраїна у нас одна